Цю чарівну і молоду красуню-гуцулку Іванну Денисівну Поп’юк добре знають у Надвірнянському районі, де вона у свій час працювала головним юристом, потім начальником юридичного відділу управління Пенсійного фонду України.
Добре знають її й у Делятинській об’єднаній територіальній громаді, де очолювала відділ з правової та кадрової роботи, а останні два роки – керуюча справами (секретар) виконкому селищної ради.
Народилася Іванка у чудовому селі Лоєва, що славиться своїми людьми та їх трудовими здобутками, при вшануванні стародавнього слов’янського свята Івана Купали, яке з плином часу змінило свій сенс і відзначають його як Різдво Іоанна Хрестителя, і під Боже благословення названа цим світлим іменем. Склалося так, що найдорожчим вихователем і мудрим наставником є для неї дорогенька мама Марія Петрівна, котру вона просто обожнює і з вдячністю оточує постійною турботою й увагою. Ненька ще з пелюшок навчала свою єдину й улюблену донечку глибоко і назавжди сприйняти християнську віру, безмежно любити рідну батьківську землю та квітучий Прикарпатський край, солов’їну українську мову і пісні, берегти національні легенди і традиції, щиро поважати старших людей, цінувати хліб насущний, який із любов’ю цілувала перед тим, як ставити його на обідній стіл.
Звісно, Марія Петрівна змалку привчила дитину до щоденної копіткої праці, яку вважає надійним джерелом справжнього людського щастя та добробуту. Іванці разом із успішним навчанням довелось допомагати матері вести домашнє господарство. І мати, ця скромна й розумна жінка, разом із вчителями прищепила їй пристрасть до читання, до прагнення оволодівати все новими і новими знаннями, що відкрило для неї у майбутньому широку дорогу у велике і багатогранне життя.
Особливо призвичаїла мати свою донечку до правди і справедливості, щоб вона повсякчас приносила користь людям і суспільству. Адже саме у цих поняттях полягають усі чесноти, саме вони є основою істини, фундаментом людського щастя. Ось так і визначився правильний і всебічний світогляд дівчини, нестримне бажання стати юристом. Бо справедливо ж кажуть, що нашу долю наполовину визначає Бог, а наполовину – створює кожний із нас.
І саме ця друга половина стосується життя, освіти, ділових контактів та практичного досвіду людини, її інтелектуального і професійного рівня, культурної підготовки – всього того, що сучасна молодь називає модним словом «бекграунд» і відносить сюди все, що формується цілеспрямованими зусиллями і загартовує креативний характер кожного, сповнює його харизматичними почуттями гордості та власної гідності, поваги до людей. Саме ці прогностичні фактори стали фундаментальним критерієм і предиктором розвитку та реалізації особистості Іванки.
- Таким чином, навчання і праця стали для неї невідкладною і захоплюючою справою, якій вона вірна та віддана все своє самостійне життя. Закінчивши із відзнакою середню школу у рідному селі, вона успішно засвоювала юриспруденцію у Надвірнянському коледжі, потім у Тернопільській академії народного господарства, у магістратурі Івано-Франківського національного технічного університету. Звичайно, кожний черговий етап освіти ставав вагомою частинкою її біографії, своєрідним шансом, який раціонально використовує вона у нинішній роботі.
Уже у ранньому дитинстві Іванка чітко усвідомила, що треба бути чесною, справедливою, що з бідною, голодною, хворою людиною необхідно ділитися їжею і одягом, допомагати їй. І ці досить прості, але вічні істини, які вище всього, стали її життєвою філософією. Вона реально відчуває невідкладні проблеми, що потребують постійної уваги і негайного вирішення зі щирим задоволенням допомагає людям у їх позитивному розв’язанні. У кожному колективі, в якому працювала, брала активну участь у громадсько-політичному житті. Депутат Лоївської сільської ради у 2015-2020 роках. Отож самовіддане і беззавітне служіння людям та державі стали невід’ємною складовою і головним смислом її результативної діяльності.
Іванна Поп’юк глибоко усвідомлює багату на події величну українську історію, і як патріота її дуже непокоїть віроломне повномасштабне російське вторгнення на територію незалежної і суверенної України. Вона гнівно засуджує злочинні дії підступного агресора і, як усі ми, сподівається на нашу повну й остаточну перемогу над загарбниками. А в ці дні разом із місцевими волонтерами і жителями громади займається наданням конкретної гуманітарної підтримки героїчним воїнам наших Збройних Сил, а також переселенцям, які приїхали у гостинне Прикарпаття із південно-східних країв держави, де тривають жорстокі бойові дії.
Іванна Денисівна – хороший сім’янин. Разом із коханим чоловіком Віталієм Дмитровичем виховують на радість собі і людям донечку Божену, яка з відзнакою закінчила Лоївську школу, і одинадцятирічного синочка Назарія. Сподіваємось, що ці прекрасні діти надійно продовжать справу старшого покоління.
Чимало можна б ще розповісти про Іванну Денисівну. Адже тільки перелік її службових обов’язків займає кілька сторінок. Це справді надзвичайно працьовита і ділова людина, котра трудиться, немов бджілка, вміє знаходити підхід і переконати кожного, доброзичлива та компетентна, здібна і впевнена у своїх творчих силах, відповідальний і перспективний організатор, людина із відкритим серцем і доброю душею. На думку оточуючих, вона належить до тих керівників, які чим більшетягнуть, то їх ще більше навантажують. Ось чому її звитяжна діяльність заслуговує високої оцінки, колеги і виборці їй повністю довіряють та підтримують. І вона цю заслужену любов і визнання із честю справджує.
Про шановну Іванну Денисівну Поп’юк можна б навіть цікаву і змістовну книгу написати, але в умовах нинішнього воєнного стану обмежимось цією газетною статтею. Суть її життя, на наш погляд, найвлучніше визначають слова видатного німецького філософа Іммануїла Канта, що для людини немає нічого більш втішного, ніж упевненість, що її життя і діяльність проходять недаремно.
Слава Богу! Слава Україні! Разом переможемо!
Іван ГАВРИЛИШИН,
державний службовець третього рангу,
член Національної спілки журналістів України.