«Липень повнився уже Купайлом, Предтечівським Івановим духом і своєю теплінню розщедрював людські серця, як ми – з десяток шанувальників слова й рідної мови – зібралися на другому поверсі у редакції тодішньої районної газети «Радянська Верховина» у Надвірній на вул. Визволення,5. Нас єднала ідея створити об`єднання, в якому б ми могли відверто, чисто і по-синівськи вірно ділитися думками. Саме в неділю, 5 липня 1987 року, по-суті, відбулося перше засідання літературної студії. Автор цих рядків, а також Нестор Чир, Роман Киселюк, Михайло Михальчук, Любов Василик, Ольга Руденко (Шовгенюк), Любов Кухарук (Косило), що називається, з перших днів стали дбати, аби відродився (раніше діяла студія «Світанок»), а вірніше наново утворився в Надвірнянщині літературний гурт. На кожному засіданні з нами була незримо присутня Надія Попович (недуга не дозволяла їй покидати рідну домівку в Фитькові).
Разом читали й обговорювали твори, з болем сприймали першу критику, разом думали над назвою студії, над малюнком-емблемою, разом дошліфовували рукописи до першої тематичної сторінки у районній газеті. І ось через три місяці, 7 жовтня 1987 року, у «Радянській Верховині» майже 19 тисяч читачів ознайомилися з першою літсторінкою під назвою «Бистрінь». Щоправда, тяжіли ми до назви «Берегиня», та перестрахувальницька керівнича рука тодішньої системи не погоджувалася навіть в умовах горбачовської відлиги оприлюднювати цю назву літстудії у газеті.
У цьому ж випуску опубліковані вірші Надії Попович, Любові Василик, Нестора Чира, Романа Флиса і Романа Киселюка.
Згодом у літстудію прийшли критик В`ячеслав Гнатюк, прозаїк Галина Христан, поети Ярослав Яковишин, Руслан Фуфалько, Василина Будзак, Ірина Яцура… А всього за п`ятнадцятиліття гарт «Бистріні» пізнали більше півсотні людей, котрим дорога літературна творчість. Випуски «Бистріні» стали регулярно з`являтися у районній газеті.
…Малюнок-емблема літстудії (на ілюстрації) поєднував нерозривний зв`язок поколінь від глибини віків до сьогодення, любов до отчого краю, синівську любов до матері України. Його вдало виконав художник Ярема Оленюк із Ланчина, нині член Національної спілки художників України. (Згодом він став Стефаниківським лауреатом і Заслуженим художником України – І.Г.).
Із виходом у світ першого числа новоствореного часопису «Вісник Надвірнянщини» (тепер «Народна Воля») творче єднання літстудії «Бистрінь» з газетою набрало ще зриміших обрисів. Примітно, що в першому числі «Вісника Надвірнянщини» (7 червня 1990-го – І.Г.) читачі ознайомилися з творами Надії Попович, Романа Киселюка, Михайла Михальчука, Любові Василик, немалою поетичною добіркою Руслана Фуфалька…
…Саме творча уява і дух керівників «Бистріні» та редакції «Народної Волі» дали поштовх для виходу у світ «Страгори» – книги про Надвірнянщину, а також заснуванню районної літературно-мистецької премії імені Надії Попович, яка у творчому злеті пішла із життя…
…Невпинно тече у вічність ріка життя. Таким вічним і швидкоплинним потоком є літературна творчість. Віриться, що цей потік ніколи не пересохне, бо наш край щедрий на таланти, якими повнитиметься «Бистрінь» Не пересохнуть, а тужавітимуть творчі зв`язки «Бистріні» з «Народною Волею». Така судилася нам доля, бо освячені і благословлені ми Купайловим Предтечівським духом».
***
Привертаючи увагу пропонованими витягами зі свого спогаду про перші кроки літстудії «Бистрінь» у своєму заглавному слові в альманасі «Купальська злива» (Івано-Франківськ, 2002), який вийшов із нагоди 15-річчя від дня її заснування (а перед ним до 10-річчя – альманах «Жниво на стерні», опісля отримали творчі крила побратими-альманахи: до 20-ліття – «Літоплин над Бистрицею», до 25-ліття – «Сонячні обрії слова», до 30-річчя – «Окрилена ріка»), на відстані двох десятків літ, опісля від 2002-го, залишаюся при впевненості, що наш Надвірнянський літературний гурт, котрий об`єднав творчих, здібних краян Надвірнянщини і Яремчанщини, як ні одне подібне творче громадське об`єднання в Україні, має на такому життєвому відтинку свій дорідний літопис і перспективний завтрашній день, дух якого відчувається з рядків нинішнього очільника «Бистріні» Олександра Букатюка.
Якнайщиріше і якнайсердечніше, найтепліше і найдушевніше лину своїм вдячним і вітальним словом до кожного літстудійця – від першого і до нинішнього дня «Бистріні»! Вашого слова, Вашої думки й образу, мислення і творчого почерку потребує сьогодення. Маєте велику честь і призначення служити власним українським словом для душ і сердець, спраглих до національного і державного та прадавнього кореня нашого, особливо відчуваючи пієтет до героїчного чину нинішніх захисників України.
Іван ГРИДЖУК.