- Народна Воля - http://volya.if.ua -

Музична артдалекобійність

Posted By Модератор On 23.08.2022 @ 13:28 In Благодійність,Творчість | No Comments

Існує теорія спорідненості душ, душ, які відчувають взаємне тяжіння і знаходять одна одну. Ми шукаємо у цьому житті людей, з котрими нас об`єднують улюблені справи. Ми всі належимо до однієї великої української родини. Ми зустрілися саме з тими, з ким мене і всіх нас об`єднала музика і пов`язала історія, яка почалася 10 липня 2005-го. Тоді викладачі Надвірнянської музичної школи об`єдналися у гурт «До СВІТЛА» (на світлині) і вперше виступили у Надвірній для людей і на славу Божу.

297690333_456961306295437_8 [1]

Організатором, ідейним натхненником і керівником гурту є викладачка теоретичних дисциплін Наталія Наняк. Усіляко сприяє і підтримує наш колектив директорка музичної школи Тетяна Вишпольська. Вона – професіонал високого рівня: музикант-піаніст, викладач, умілий і впевнений вожак і просто хороша людина. Недавній наш концерт 5 серпня є інструментом, а його мета – збір коштів для тих, котрі боронять Україну від загарбників.

Перший твір гурт «До СВІТЛА» присвятив пам`яті видатного українського оперного співака і воїна Василя Сліпака (позивний «Міф»), котрий загинув у червні 2016-го від кулі московита у селищі Луганське Донецької області. Ціна крові Василя Сліпака – найвища святість перед Божим Престолом за нашу Незалежну Українську Державу. «Місяць на небі» – одна з найулюбленіших пісень співака. Наспівуючи її, Василь заряджав свою зброю. Ще у студентські роки він брав участь у вокальних конкурсах. Згадував: «Що ж до конкурсу у Франції, то на ньому я виконував французькі, італійські пісні, арії з опер та наші українські народні пісні в обробці М. Лисенка і Л. Ревуцького. Ці пісні й скерували журі у те русло, що мені дали Гран-прі». Згодом розпочалася його праця у Паризькій опері.

Величезний вплив на слухачів мають українські народні пісні, які творилися багато століть. Це – наша генетична пам`ять, духовне багатство і неоціненний скарб. Кінорежисер і письменник Олександр Довженко висловлювався про українські народні пісні, що це «геніальна поетична біографія України».

Декілька цитат із життєпису В. Сліпака: «Я нічого не боюся, тільки Бога»; «Париж замаленький для розвитку української душі. А розвивається вона найкраще у себе вдома!»; «Ну, нащадкам скажу – ми тут для вас і все. Ви будете жити у тій Україні, про яку ми мріємо і яку ми зараз відвойовуємо!»; «Усі найкращі моменти свого життя я проживаю на Батьківщині і, думаю, багато українців зараз би мали відчувати унікальність історичного моменту».

Згодом до концерту приєдналися наші учні Іванна та Марія Бойко. Іванка навчалася у нашій школі у фортепіанному класі Вікторії Возної, далі – в Івано-Франківському музичному коледжі ім. Д. Січинського, а цьогоріч закінчила Київську Національну музичну академію. Їхня мама Тетяна Ковальчишин викладає гру на фортепіано у Надвірнянській музичній школі і є активним учасником гурту «До СВІТЛА»…

Мама. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, наймилішу людину у світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас усе життя.

«…І сняться часто зорі голубі,

і мама на порозі біля хати.

За все, що маю, мамо, дякую Тобі –

за все, що маю і буду мати!»…

Свій виступ сестри Бойко присвятили своїй мамі і всім матерям, які чекають на своїх синів, і тим, котрі не дочекалися.

Марічка Бойко є наймолодшою з династії музикантів Ковальчишин-Бойко. Вона навчалася у скрипковому класі Тетяни Полянчук, а цьогоріч закінчила Івано-Франківський музичний коледж ім. Д. Січинського. Скрипка у Марійчиних руках звучала, як прохання душі, що все погане незабаром зникне, а світло проб`ється крізь темряву.

Твори, що прозвучали на концерті, не про війну. Вони про непереможний людський дух, про нашу перемогу, свободу та жагу до життя. Ми переживаємо непрості часи, але через тріщину обов`язково промайне світло і всі вороги згинуть та будуть покарані.

– То ж вперед, до Світла!

– Гурт, заряджай боєприпас!

Українці в усі часи тягнулися до своєї пісні, до співу, як оберега національної ідентичності, могутнього засобу мобілізації духовних сил. Пантелеймон Куліш зазначав: «Пісні – це великий привілей на важкому життєвому шляху».

Наша пісня і танець – це і розрада, і розвага, і клятва, і сповідь, і поезія, і наша слава. У нас тепер одне серцебиття на всіх. І як співає наш молодий учасник Антон Вельбой: «Боремось – поборемо і все у нас буде гаразд, все буде у нас гаразд, заряджай боєприпас!».

Нашими боєприпасами на майдані Т. Шевченка у Надвірній стали твори Мирослава Скорика, Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Анатолія Кос-Анатольського, Олександра Гоноболіна та інших.

Музичні боєприпаси заряджали Наталія Наняк (скрипка), Тетяна Полянчук (скрипка), Наталя Боднарчук (віолончель), Тетяна Ковальчишин (фортепіано), Марія Бойко (скрипка), Іванна Бойко (фортепіано), Олексій Туєшин (ударні), художнє слово і ведуча концерту Оксана Юрчишин-Манівчук.

Оксана МАНІВЧУК,

викладач теоретичних дисциплін

Надвірнянської музичної школи.


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2022/08/muzychna-artdalekobijnist/

URLs in this post:

[1] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2022/08/297690333_456961306295437_8.jpg

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.