Зустріч через 55 післяшкільних літ

Випускники 1967 року 10-А класу Надвірнянської середньої школи №1 зустрілися цьогоріч у червні.

Справа наліво перший ряд: випускники 1967-го – Мирослава Годованець, Ольга Савко, Василь Васильович Мельник – учитель фізики, Розалія Гладун, Галина Грицюк; другий ряд: Степан Остап`юк, Людмила Марковська, Ірина Джигринюк, Валентин Сідий, Галина Гладун, Мирослава Бабінчук, Степан Герелишин.

 Роки, роки летять, мов птахи,

і зупинити їх не вдасться,

та радість є у нас одна –

чим більше літ –

тим більше щастя!

Ми чекали на зустріч із нетерпінням. Просили Бога, щоб нас охороняв, бо багатьох наших випускників-однокласників і вчителів уже ніколи не побачимо, бо вони у Вічності. Почали зустріч із молитви у Соборі Благовіщення Пресвятої Діви УГКЦ м. Надвірна, де церковний хор співав нам «Многая літа!». Поставили квіти до Могили воїнам ОУН-УПА, до пам`ятника Тарасові Шевченку, до стели Героїв Небесної Сотні та меморіальної дошки полеглим воїнам-добровольцям.

І, нарешті, всі зібралися біля рідної школи, яка чекала нас із відкритими дверима, і , здається, щирістю та сердечністю. Рідна школо, ти так довго нас чекаєш, наша рідна альма-матір, прекрасний храм науки, в якому нас навчили писати і читати, предметів, знання яких нам пригодилися у житті, а також учили людяності, порядності, щирої дружби і товаришування, любити своїх батьків, свою Батьківщину і рідну школу.

У центрі – учителька математики Неля Яківна Буній.

Усі радісні і піднесені зачаровано вдивлялися один в одного, пізнавали. Дівчата виглядали делікатно красивими, а хлопці, уже поважні чоловіки, гордо і загадково вдивлялися на нас. На зустріч прийшов наш улюблений учитель фізики Василь Васильович Мельник, інтелігентний і поважний із побілілими скронями, колишній директор нашої школи і заступник начальника райвідділу освіти.

Увійшовши у школу, відразу впізнали світлі, просторі, чисті коридори, які нагадували нам дитинство, ті найщасливіші і найбезтурботніші шкільні літа. Ми мовчали і згадували ті прекрасні миті, кожен хотів на один день повернутися у дитинство і піти в школу.

Хтось порушив тишу словами:

«Шкода, що у минулого нема дверей,

а іноді туди так хочеться вернутись,

речей забутих пальцями

торкнутись та обійняти ще живих людей.

Але в минулого нема дверей».

Зайшли у свій клас на першому поверсі: світлий і чистий, із новими уже сучасними партами та дошкою і новітнім обладнанням, де провели подальшу зустріч.

Хвилиною мовчання вшанували пам`ять загиблих воїнів у війні, а також учителів та однокласників, які відійшли у Вічність.

Згадували всі шкільні пригоди, адже наш клас запам`ятався дуже позитивним у всіх шкільних та позашкільних заходах. Усі розповіді і спогади сприймалися з радістю, було приємно і весело. Пам`ятатимемо усі миті повсякчас. Вони – наше минуле, наше дитинство та юність, це те, що ми загубимо у часі, але залишимо назавжди у собі.

Урок проводить Розалія Гладун – учитель Надвірнянського ліцею № 3, учитель вищої категорії, Старший вчитель, ветеран педагогічної праці.

Провідали нашу чарівну і талановиту вчительку математики Нелю Яківну Буній. Радості не було меж, ми втішалися, що побачилися з нашими вчителями.

З висоти прожитих літ можу сказати, що ми у житті домоглися тих успіхів, про які мріяли ще у школі. Ми вдячні нашим учителям за те, що дали нам міцні знання, які допомогли втілити в життя свої мрії.

Однак нам дуже шкода і прикро, що наша життєво-випробувальна надзвичайна зустріч припала на такий нелегкий час – війну. Але в житті, на жаль, усе відбувається без репетицій. Іноді темні часи потребують відчайдушних кроків, щоб прямувати до світла. Тому варто залишатися витривалим і відважним у подоланні всіх труднощів, наполегливо рухатися вперед, незважаючи на перешкоди, продовжувати йти, не зупинятися, а з усіх своїх сил долати будь-які бездоріжжя. Життя є занадто серйозною наукою, щоб сприймати його надміру глибинно. Навіть відсутність причини радіти чи сміятися не є підставою, щоб не радіти чи сміятися. Поки ми сміємось, то з нами все гаразд, а свято треба завжди носити із собою, незважаючи на всілякі ситуації чи вік. Навіть у найважчий час треба знаходити «позитив». А наш клас постійно перебував і перебуває на позитиві, тому й отримали за життя дві п`ятірки – це високий бал. Перебуваємо на високому, емоційному і хвилюючому рівні від зустрічі. Адреналін підвищений. Вирішили зустрічатися уже щороку.

Міцного всім здоров`я, спокою, добра і затишку у Ваших сім`ях, незабутніх вражень, щасливих подій, здійснення всіх мрій і задумів, мирного і голубого неба, упевненості в завтрашньому дні, доброго і сонячного всім заслуженого відпочинку, дорогі однокласники!

Нехай з Вами крокують повсякчас удача і любов, вірні друзі і просто добрі люди. Довгих років життя у квітучій та незалежній Україні. Божого всім благословення й опіки!

Шана і подяка організаторам цієї незабутній зустрічі і нашій старості класу Марковській Людмилі Миколаївні.

Розалія ГЛАДУН,

випускниця 1967 року 10-А класу

Надвірнянської

середньої школи № 1.