- Народна Воля - http://volya.if.ua -

Марійка Підгірянка на ярмарку у Косові

Posted By Модератор On 21.10.2022 @ 11:35 In Людина та її справа | No Comments

Щоразу на ярмарку у гуцульському місті Косові збирається багато люду. Тут одні продають, другі купують, а треті просто прибувають насолодитися його дивовижною славою, що тягнеться вже декілька століть. Від невтомного дослідника Галицької Гуцульщини, львівського гуцула-науковця, вихідця з Космача Петра Сіреджука дізнаємося, що торги у містах запроваджувала Львівська крайова торгова палата і затверджували губернаторські декрети. У Косові торги на основі владного документа почалися 18 серпня 1835 року, а храмові ярмарки на літнє свято Івана у Косові, напевно, проводили ще давніше.

Про церковне храмове свято Різдва Івана Хрестителя у Косові, яке збігається з часом проведення річного гуцульського ярмарку, йдеться у зарисовці «До Косова «на Йвана» краєзнавця з Яблунова Василя Курищука на сторінках його книжки «Із закутин пам`яті» («Писаний Камінь», Косів, 2021).

І донині Косівський ярмарок завжди велелюдний. По-теперішньому справжній бренд Прикарпаття, ба, більше, унікальне паломницьке місце нашарувань культурних пластів української ідентичності у самому центрі Європи.

Похвально, що велич самобутнього Косівського ярмарку з давнього часу закарбований у дорожніх нотатках наших світочів історико-культурологічної діяльності Я. Головацького, С. Витвицького, В. Шухевича, М. Ломацького, Т. Рутовського та у багатьох польських мандрівників нашим краєм.

Не могла не відгукнутися про свої відві­дини Косівського ярмарку відома українська письменниця Марійка Підгірянка (1881-1963), котра майже 20 літ проживала і працювала у селах Уторопи і Рибне, що поблизу міста Косів над Рибницею.

У спогадах учителя й громадського діяча Августина Домбровського (1880-1979) про його дружину, народну вчительку-поетесу Марійку Підгірянку написано: «Крім розваги, яку давали читання, їздила іноді в Косів на концерт чи виставу приїзного театру.

З матеріальних причин не могла побачити всіх вистав, хоч як хотілося. Зате жодного разу не пропустила побути на славному річному ярмарку в Косові. На цей ярмарок з`їздилися гуцули з усієї Косівщини, з`їздилася інтелігенція з усіх, навіть, найдальших сіл, та літники і принагідні туристи. Скільки душевного задоволення давав цей ярмарок. Це якби один художній твір, якому, здавалось, ні початку, ні краю нема. Багатотисячна квітчаста, рухлива, гамірлива, розсміяна, розспівана, розгойдана хвиля.

На тому Косівському ярмарку в днях 7-10 липня можна було налюбуватися пишнотою етнографічності косівської Гуцульщини, проглянути, наче в музею, чоловічі і жіночі одяги, декоративні вироби з дерева – різьблені й інкрустовані, художні вироби ткаль, вишивальниць, гончарів, кафлярів. Можна було послухати гуцульську троїсту музику, а навіть побачити опришківський танець-аркан.

Враження від баченого й чутого, як не раз нам заявляла Марійка, залишилося на ціле життя. Це враження закріпило в серці Марійки особливу шану й любов до гуцулів і Гуцульщини».

А ще Марійка Підгірянка підмітила, що мета цих ярмарків наскрізь комерційна. Усе, що розкладено на столах, на возах, а то й на землі, можна було купити. «На жаль, писала вона, у мене було тільки бажання купити колись, як покращають мої фінансові спроможності. І знову, на жаль, вони в мене ніколи не покращувались».

Словом, Косівський ярмарок – це сцена неповторного театрального дійства, на якому досхочу можна всього побачити, багато почути і купити, а то й випадково зустрітися зі знайомими, друзями та цікавими особистостями.

Про одну таку незабутню зустріч (В.Л. – десь перед 1905 роком) поетеси Марійки Підгірянки ще дівчиною із художником Іваном Трушем читаємо у спогадах її чоловіка Августина Домбровського, які зберігаються у фондах Білоославського музею Марійки Підгірянки.

Про цю зустріч вона розповіла своєму чоловікові так: «Налюбуватись пишнотою народних промислів косівської Гуцульщини, я пішла на ярмарок споживчий. Купила чорного великого півня, вложила молодшій сестрі, що була зі мною, у кошик і повертаємось додому. Недалеко від повороту на коломийський шлях півень вирвався і хоч ноги були в нього зв`язані, при допомозі крил втікав досить швидко. Я кинулась здоганяти, але віддаль між півнем і мною більшала.

Навпроти нас йшов якийсь мужчина у білому полотняному одязі з малою чорною борідкою. Побачивши мою погоню за півнем, кинув топірець, скочив перед півня, впіймав його і передав мені. Я держала його під пахвою й дякувала за допомогу. А він, дивлячись на мене, сказав: «Якби мав чим і на чім, то зараз би вас із цим півнем змалював. Дозвольте познайомитись. Я – Іван Труш, художник зі Львова».

Я відповіла: «Дуже вдоволена з такого несподіваного знайомства. Я – вчителька з Утороп Марія Ленерт, а це – моя сестра Льона».

Я подякувала ще раз за допомогу і розпрощалася. На другий день товариство «Українська бесіда» укладало в Косові танцювальні вечорниці. Я хоч не танцюю, поїхала з молодшими сестрами на цю забаву. Молодь танцює, а я з двома старшими попадями сидимо і приглядаємось танцям і нудьгуємо.

Через якийсь час директор Кутської школи Яворський підводить до мене художника Труша і знайомить: «Це наша нетанцююча поетка Марійка Підгірянка.

– Це Марійка Підгірянка? – дивується Труш. – Та ми ж учора познайомилися, це вчителька з Утороп, таке «німецьке прізвище…».

– Саме вона, та сама «Ленерт», – пояснив Яворський.

– Як цікаво склалося, – мовив на це Труш. І став розказувати про пригоду з півнем».

Не знаю, чи в творчій спадщині визначного художника першої половини минулого століття Івана Труша є змальований гуцульський ярмарок, на якому неодноразово побував? Зате художнє полотно прикарпатського митця Миколи Варенні «Гуцульський Ярмарок» (1957) експонується у Коломийському національному музеї народного мистецтва Гуцульщини й Покуття ім. Й. Кобринського. У міжвоєнний період польські «кіношники» відзняли сюжет Косівського ярмарку у фільмі «Приблуда» (1930). Шевченківський лауреат Степан Пушик написав поему «Косівський базар» (4.11.1990). Колоритно в наші дні Косівський ярмарок висвітлював у світлинах лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, покутянин Василь Пилип`юк.

І справді, як зачуєш пісню «Гуцульський ярмарок» (2005) у виконанні заслуженого артиста України, косівчанина Остапа Гавриша на слова поета Б. Радиша-Маринюка, також косівчанина, лауреата обласної просвітянської премії імені Марійки Підгірянки, і музику композитора, вінницького подолянина К. Гільченка, так і хочеться знову побувати у Косові…

Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,

завідувач Білоославського музею

Марійки Підгірянки,

член НСЖУ.


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2022/10/marijka-pidhiryanka-na-yarmarku-u-kosovi/

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.