Газета по-надвірнянськи
 

Героїчна боротьба ОУН-УПА за Українську державу у 1940-1950 роках – немеркнуча сторінка нашої історії

4 листопада 2022, 11:57 | Рубрика: Нація Версія для друку Версія для друку 3,966 переглядів

(Продовження. Поч.  від 7 жовтня та від 21 жовтня ц. р.)

 Саме 1944-й став роком найбільших боїв із німецькими, а пізніше – з радянськими окупантами. 8-10 липня курінь «Різуна» та старшинської школи «Олені» у районі гори Лопата Долинського району вели бої з німецькими та угорськими військами, знищили дві сотні окупантів. Навесні-влітку того ж року повстанські відділи очистили Чорний ліс Станіславської та район Сколе і Турка Львівської областей від червоних партизанів. 11-15 липня – представники всіх українських земель на зборах у Карпатах у селі Сприня Самбірського району проголосили себе Тимчасовим Українським Парламентом і прийняли назву «Українська Головна Визвольна Рада» (УГВР), президент – Кирило Осьмак, генеральний секретар військових справ – Роман Шухевич. 5 серпня поблизу Борислава Дрогобицької області сотні «Булави», «Лева», «Різуна», загалом 520 вояків АПА склали присягу УГВР; 6 серпня – сотня «Месники».

Радянське командування кидало проти упівців і регулярну армію. Так у середині серпня відділи УПА між Надвірною та Болеховом майже повністю знищили полк червоної армії; 30 вересня курінь «Сіроманці» під командуванням Дмитра Карпенка «Яструба» під Угневом Львівської області вів кровопролитний бій із частиною НКВС, де ворог утратив 370 убитими і пораненими, наші втрати – 13 убитих. У серпні 1944-го – бої з частинами НКВС у Рогатинському районі; у жовтні – бої у Гути, Манява, Пороги Станіславської області; у листопаді – у районі Підгайці на Тернопільщині. Відділи УПА на Тернопільщині у кровопролитних сутичках знищили два батальйони НКВС, у жовтні 1944-го – здобули містечка Рожнятів і Перегінськ на Станіславщині; у листопаді деякі втрати поніс курінь «Гамалії» у Чорному лісі. У грудні тоді ж визволили в’язнів із тюрми Тлумача та Отинії Станіславської області.

1945-ий – рік великих боїв, перемог та поразок, надій та розчарувань. 6 січня курінь «Різуна» знищив пересильний пункт села Ріпне Калуського району, загинули 120 енкаведистів.

15 січня – бій у присілку Рушір біля Космача Яблунівського району, де сотня під командуванням Мирослава Симчича «Кривоноса» знищила понад 350 енкаведистів і генерала Дергачова; 21 січня відділ «Бурлаки» наскочив на райцентр Голубійчок Великий на Тернопіллі, де гранатами знищили приміщення райвідділу МДБ і військкомату та освіти; 20 лютого курінь «Перемога» ТВ-21 «Гуцульщина» у районі села Голови цілий день вів бій – втрати ворога 104 убитих, 90 поранених; 19 березня у районі села Лесівка Богородчанського району на Станіславщині у запеклих боях куреня «Месники» загинула понад сотня повстанців, у т. ч. курінний «Благий» і сотник «Вершник».

26-28 квітня – 5 сотень ВО «Буг» 12-й ТВ Сокальський та лоївка СБ вдарили на місто Радехів у Львівщині, де містився збірний пункт для учасників визвольних змагань, яких відправляли на заслання. Повстанці знищили будинки відділівНКВС-МДБ, звільнили понад дві сотні в’язнів, знищили більшовицьку залогу.

29 квітня відділ УПА на Кремінеччині Тернопільської області знищив до 200 енкаведистів, у т. ч. одного майора, двох капітанів і лейтенантів. У травні 1945-го на шляху Черкаси – Канів відділи УПА з Холодного Яру розбили сотню військовиків.

У зведеннях радянських офіційних доповідях спотворюють факти боротьби проти українських повстанців. Наприклад, у доповідній записці наркома внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії вищому керівництву країни стверджувалось, наприклад, що «В период с 1 по 15 апреля 1945 года проведено 803 чекистско-войсковых операций. Убито 3205 и захвачено живыми 3466 бандитов… Явились с повинной 1992 бандита, 4649 уклоняющихся от призыва. Наши потери: убито 59, ранено 61, пропали безвести 8, захвачено трофеи: минометов 22, ПТР 11, пулеметов 22, автоматов 424, патронов 397 тисяч… В том числе по Станиславской области: убито 504, живими захвачено 1838. Действующая в Станиславской области ликвидированная сотня «Белого». Сотня «Кныша» – убито 32, захвачено живыми 5. Среди убитых опознано сотенный «Белый» (неправда, «Білий» Юрій Долішняк, субреферент СБ Коломийського надрайонного проводу загинув 1 травня 1948 року у сутичці з військово-чекістською групою біля села Кривоброди Коломийського району Станіславської області). В іншому документі йдеться, що «за врємя проведения операций 17-29 апреля убито 547, захвачено живыми 2502. Убит куренной «Недобитый». (Брехня, Юліан Матвіїв-«Недобитий», провідник Буковинського окружного проводу, розстріляний у Києві у Лук`янівській в`язниці 8 квітня 1953 року). Так само тодішній секретар Станіславського обкому КП(б)У М. Слонь доповідав Хрущову про знищення Миколи Твердохліба, майора «Грома» у лютому 1947 року, командира 4-ї ВО «Говерля». А фактично відважний командир загинув 17 травня 1954 року у бункері біля гори Березовачка у районі села Максимець Надвірнянського району.

Уряд УРСР неодноразово звертався офіційно до учасників УПА про добровільну здачу: вперше у вересні 1944-го, потім у грудні, травні, липні, листопаді 1945-го. Зокрема, 20 травня 1945 року вийшов наказ наркома внутрішніх справ УРСР В. Рясного «Про непідкарність та помилування учасників ОУН та УПА за умови їх добровільної явки з повинною». У ньому установлено остаточний термін добровільної явки – 20 липня 1945 року. Якщо повстанець з`явиться добровільно, то покаранню не підлягатиме. В іншому випадку його покарають або знищать. Більше того, виселені сім`ї тих добровольців, які з`являться у вказаний термін, повернуть на місце попереднього проживання. А ті, які прийдуть, повинні чесною службою в червоній армії і працею довести свою відданість Батьківщині. Тих, котрі не з`являться добровільно, вважатимуть непримиренними ворогами радянського народу і підлягатимуть суворому покаранню чи знищенню, а їхні сім`ї – виселенню.

У відповідь на ці звернення повстанські відділи провели ряд успішних акцій.

27 липня 1945 року сотня «Мороза» з куреня «Карпатський» 21 ТВ «Гуцульщина» вдарила на районний центр Яблунів Станіславської області. Якраз тоді гуцулів зігнали на перегляд фільму про «з оголошення» упівців. Кулеметні й автоматні черги, вибухи гранат стали відповіддю окупантам. 10 червня 1945-го сотня «Чорноти» вдарила на райцентр Галич. Тієї ж ночі напали на станицю «стрибків» у селі Залуква Галицького району. «Стрибки» розбіглися, втративши 4-х убитих, здобули 3 кріси, 1 ППШ. У червні 1945-го на шляху Козятин – Бердичів повстанські відділи протягом тижня, розібравши колію, затримували поїзди, які перевозили людей у Сибір. Котрих їх визволили, а більшовицьку залогу знищили.

12 липня повстанці сотні «Вихора» вдарили на райцентр Солотвино Станіславської області. 17 липня на шляху Бахмач-Конотоп вони обстріляли поїзд із людьми, які поверталися з Німеччини і котрих везли на примусові роботи на Схід. Люди розбіглися.

5 листопада курінь «Смертоносці» під командуванням хорунжого «Чорного» (Данило Рудак із Назавизова) напав на райцентр Отинію Станіславської області. У запеклому бою знищили приміщення відділу НКВС, в`язницю, райвійськкомат,залізничну станцію, молочарню, в`язнів звільнили, загинуло понад чотири десятка більшовиків. На Закерзонні курінь під орудою Павла Вацика-«Прута» із с. Заріччя вдарив на Бірчу – своєрідний центр антиукраїнського фронту. Повстанці 24 жовтня прорвали ворожу оборону, увірвалися у містечко, розбили тюрму, визволили в`язнів, знищили військові казарми.

Восени 1945-го повстанська боротьба набула нових обертів. За інформацією обкомів КП(б)У, у Західних областях УРСР про дії ОУН-УПА зафіксовано: «У вересні 1945 року у 6 Західних областях України здійснено 146 повстанських акцій, у серпні – 77, у т. ч. Дрогобицькій – 42, Львівській – 31, Рівненській – 23, Тернопільській – 19, Станіславській – 18, Волинській – 13. У вересні загинуло 1505 повстанців, 2303 полонених, втрати радянської влади – 66, у т. ч. 19 голів сільських рад, 47 комсомольців та бійців червоної армії, 153 місцевих активістів».

У відповідь на масові репресії НКВС щодо українського населення повстанські відділи вдалися до відплатних акцій. Зокрема, до представників партійно-державних органів. 15 вересня у 4-х кілометрах від міста Дрогобича убили із засідки заступника голови Дрогобицького облвиконкому Іванова-Саєнка, 26 вересня у селі Товстобаби Монастириського району на Тернопільщині заворга інструкторського відділу райкому КП(б)У Кнуренка, секретаря райкому ЛКСМУ Рябуна, оперуповноваженого райвідділу НКВС Верещака…

Одночасно повстанські відділи посилили свої напади на залізничні дороги: 30 вересня на Ковельській залізниці підірвався на міні бронепоїзд, знищено 50 метрів залізниці на станції Клесово і Томашгород. 26 вересня повстанці обстріляли залізничні вагони з деревиною. 30 вересня на дільниці Станіслав – Стрий підпалили 8 цистерн із пальним, 2 вагони, 2 паровози; 28 вересня у Золочівському Львівської області спалили на аеродромі літак; а 29 вересня на Рожнятівському нафтопромислі Станіславської області – 6 нафтових вишок.

Іван КМЕТЮК,

заступник голови Надвірнянської районної організації

Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.

ДАЛІ БУДЕ.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!