Напевно, не всі знають, що наша відома краянка, народна вчителька і поетеса Марійка Підгірянка добре знала письменника і бандуриста, уродженця Харкова Гната Хоткевича (1877-1938). Навіть одного разу мала змогу слухати мелодійність струн самого маестро.
А було так. Відразу після одруження у 1905 році Марійка Підгірянка з чоловіком Августином Домбровським знайшли вчительську працю у селі Рибне над Черемошем, неподалік містечка Кути у Косівщині. Якраз у той період, на початку ХХ віку, у часи Австро-Угорської імперії, у Кутах на межі з Буковиною, серед небайдужої творчої інтелігенції засівалися паростки українського національного відродження. До українського життя-буття долучилося молоде учительське подружжя Марії (Марійки Підгірянки) та Августина Домбровських. У своїх спогадах Августин Домбровський занотував: «У липні 1906 р. засновано у Кутах культурно-освітнє товариство «Українська Бесіда». Засновники товариства звернулися до Марійки Підгірянки з проханням, щоб на першому зібранні товариства прочитала доповідь, яку сама вибере. Марійка прочитала доповідь про жіноче питання. Доповідь ця була надрукована у буковинській учительській газеті «Промінь»».
А ще у той час у гуцульські міста та села Косів, Кути, Вижницю, Жаб`є (тепер Верховина), Криворівню, Довгопілля, Космач, Буркут навідувалися знані творчі особистості у галузі літератури, мистецтва, історії, етнографії. За порадою неперевершеного етнографа Володимира Гнатюка влітку 1906 року в «Чарівний край Черемоша і Прута» попав вихідець зі Слобожанщини Гнат Хоткевич. Пізніше він писав: «Як я роззявив рота, прибувши на Гуцульщину, так із роззявленим ротом і ходив шість літ».
І не тільки ходив гірськими плаями, але й зустрічався з місцевими жителями, вникав у їх побут, звичаї і культуру. З них зіткав прозові полотна – повісті «Довбуш» і «Камінна душа», які екранізували кіношники Київської студії ім. О. Довженка, а також створив Гуцульський театр у селі Красноїллі, про який дізналися в Європі.
У тих спогадах А. Домбровського зринають рядки: «В місяці серпні (1906 р. – В. Л.) гостював у Кутах Гнат Хоткевич, якого запросив Андрій Яворський, щоб дав концерт на бандурі для членів товариства «Українська Бесіда». Після концерту Яворський запросив мене й Хоткевича на вечерю. Під час вечері я розповів, як дуже жалує дружина, що не могла поїхати на сьогоднішній концерт, вона ще не чула гри на бандурі й бандури ще не бачила. Коли після вечері я розпрощався з Хоткевичем, підійшов до мене Яворський й шепнув: «Підготуйтесь, завтра приїдемо». І справді, в післяобідню пору приїхав Яворський із Хоткевичем у Рибне в гості до Марійки. Задержався недовго, може, три години.
Хоткевич проспівав думу про Нечая і кілька веселих пісень, між іншим «Продай, милий, бички». Перед від`їздом прочитав кільканадцять віршів Підгірянки і попросив, щоб позволила йому взяти три вірші, які він уподобав».
Мої багаторічні дослідження життєпису Марійки Підгірянки підказують, що це могли бути її вірші «Співанка», «Коломийка», «Схилилися верби», «Смереко, смереко», «Чорніє смерека», які увійшли у першу її поетичну збірку «Відгуки душі» (1908), а потім перекочували до антології «Галицька і Буковинська поезії ХХ віку» (Харків-Київ. Книгоспілка. 1930).
Уже роками у Прикарпатті шанують мандрівного артиста Гната Хоткевича з Харкова. Тому, мабуть, в Івано-Франківську з`явився пам`ятний знак, що символізує «Схід і Захід України – разом», де Гуцул виграє на цимбалах, а Козак – на бандурі.
Цьогоріч у гірських Білих Ославах – рідному селі Марійки Підгірянки – у колишній конторі Зарічанського лісництва, на якій встановлено ще у 1989-му пам`ятку-таблицю Марійці Підгірянці, із березня по листопад проживала сім`я переселенців Романенко з двома дітьми Глібом і Германом, які звідси відправили тата на фронт, із нескореного міста Харків, рідного міста Гната Хоткевича, що тепер потерпає у вогні російського нашестя.
Автор цих слів щотижня навідувався в їх тимчасове помешкання. Подарував четвертокласнику Глібові книжечки з творами Марійки Підгірянки, які допомогли йому за короткий час вивчити українську мову. І так триває символічне єднання поколінь.
Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,
завідувач Білоославського Музею
Марійки Підгірянки.
Грудень 2022-го.
***
Пропонуємо вірш поетеси із с. Ковалівка на Коломийщині БОЄЧКО Марії Іванівни, лауреата премії «Просвіти» ім. Марійки Підгірянки.
Всміхайтеся кожного ранку,
Молитвою день привітайте,
І все у Вас буде в порядку,
Погані думки відганяйте…
Подзвоніть своїм найріднішим
Та «Доброго дня!» їм скажіть,
То й буде Ваш день весь світлішим,
Щасливо його проживіть…
Обніміть кохану людину,
Поцілунок їй подаруйте
Та навіть одну хоч хвилину
Ви настрою їй не зіпсуйте!
Як треба, порадьте щось людям
Чи просто послухайте їх,
Хай Ваші вуста не осудять
Й нікого не візьмуть на сміх…
І день Ваш пройде недаремно –
Відчуєте цінність життя,
Бо мить його кожна приємна
Вартує земного буття!
Всміхайтеся кожного ранку,
Молитвою день зустрічайте…
І щастя своє, до останку,
В руках своїх міцно тримайте!
26.04.2021.