У Заріччі навіки попрощалися з Любомиром Жовніровичем

24 грудня жителі села Заріччя на колінах зустріли загиблого бійця-військовослужбовця ЛЮБОМИРА СТЕПАНОВИЧА ЖОВНІРОВИЧА, 6.11.1980 р. н., у смутку повідомила Делятинська селищна рада.

Солдат, снайпер (2-ї категорії) 1-го відділення спеціального призначення 3-го взводу військової частини, вірний військовій присязі, стійко та мужньо виконуючи бойове завдання у районі села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, 18 грудня 2022 року отримав смертельні поранення несумісні з життям.

Делятинська громада вкотре оплакує свого загиблого героя! Війна із російським загарбником забрала вже нашого тринадцятого воїна. Цвіт нації гине за нашу з вами свободу, захищаючи наш спокій, у холодних окопах вони своїми руками тримають оборону…

У Любомира вдовою залишилася дружина і сиротою маленька донька Вікторія, в батьківській хаті назавжди залишиться гіркий дух невимовного смутку, його брат і сестра назавжди запам’ятають його саме таким добрим, веселим, завжди готовим прийти на допомогу, у пам’яті односельців згадка про нього повсякчас залишиться як про порядного, талановитого, творчого, добродушного та набожного чоловіка…

Дуже символічним є те, що день похорону героя припав саме на святкування Різдва Христового – 25 грудня, а відразу після поховання, перервавши дрібний дощ смутку, в небі засяяли одразу дві веселки… Господь чує наші молитви, наші благання…

Щиро бажаємо рідним і близьким витримки, пережити важку втрату, а нам – пам’ятати, якою важкою ціною здобувається наша Перемога…

Вічна пам’ять і вічний спокій… Хай Господь прийме душу воїна до Свого Царства, де немає хвороб, печалей, скорботи, а лиш життя вічне…

Герої не вмирають! Слава Україні! Героям Слава! Смерть ворогам!

«Страшна, холодна, безжальна, непідкупна війна не дивиться ні на що, забирає найкращих. Сьогодні наша громада попрощалася з нашим Героєм Любомиром – доброю людиною, сином, батьком, чоловіком товаришем, надзвичайно талановитим у всьому. Як він гарно грав, а які вірші писав… Болить, дуже болить душа. Напевно, ніколи не забудеться кривавий плач та крик матері, батька та як здригаються від плачу худенькі плеченята осиротілої донечки, страшне горе дружини, брата, сестри, всієї родини, сусідів, односельчан і всієї України.

Небо плаче… Різдвяна веселка прощається з Героєм, прикриває нас своїм куполом Господь… Господи! Я більше не хочу того болю… Нашого Героя Любомира ми будемо пам’ятати крізь віки. Він віддав своє життя, щоб ми жили. Ніколи не забудемо своїх Героїв… ніколи! Щирі співчуття, низький уклін за Сина Героя», у великій скорботі співчуває рідним Любов Яворська, староста села Заріччя.