Голова Надвірнянської міської ради територіальної громади Зіновій Андрійович розповів газеті «Народна Воля», який свій вклад місцеве самоврядування вносить у нашу перемогу над ворогом. А також розказав про роботу волонтерського хабу Надвірнянської міської територіальної громади та забезпечення функціонування критичної інфраструктури в умовах воєнного стану.
– Як Вам вдалося передбачити те, що здавалося неможливим, неймовірним?
– Тут немає жодної містики. У нас вибудувалася непогана схема взаємодії міської ради зі структурами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я, комунікація між мерами міст України. Ми обмінювалися досвідом та думками. Всіх нас насторожувало тільки одне – велика кількість скупчення військ біля кордонів України. Також думки міжнародних військових експертів щодо нападу росії. Сказати, що не було страшно, то нічого не сказати… Але, ми згуртувалися і розпочали готувати Надвірнянську громаду до війни навіть у час, коли вона ще видавалася неможливою. Завдяки цьому наша громада у перші дні війни швидко перебудувалася і без особливих проблем прийняла близько 5 тис. внутрішньо переселених осіб. І це не призвело до колапсу у постачанні жодних послуг: у нас були і світло, і вода, і тепло, працював транспорт…
– Які завдання ставила і ставить перед собою Надвірнянська міська рада в умовах війни?
– Наше найперше і найважливіше завдання – допомога Збройним Силам України. Ми також активно вибудували територіальну оборону, забезпечуючи її всім необхідним. Усе лягло на плечі жителів Надвірнянської громади, волонтерів, меценатів, підприємців та благодійників.
Наступне наше завдання – забезпечити функціонування комунальних структур в умовах, коли навантаження на міську інфраструктуру зросло щонайменше на 20%. Це – ніби само собою, бо і мови не може бути, щоб почалися, наприклад, перебої з вивезенням сміття, постачанням води та світла. Однак насправді цей напрямок вимагає дуже багато нашої уваги.
Третє завдання – забезпечення всім необхідним переселенців: одягом, гарячою їжею, дахом над головою. Я кажу всім своїм підлеглим, що ми маємо любити і поважати переселенців, як тата і маму, бо вони шукають у нас прихистку від бомб та ракет. Добре прийняти їх – наш обов’язок як громадян, християн та просто нормальних людей.
Четверте завдання – правильно комунікувати зі світом та з міжнародними інституціями, готовими допомогти Україні. Ці завдання тепер повинен уміти вирішувати кожен голова громади.
– Чи продовжується робота над облаштуванням укриттів?
– Маємо у Надвірнянській громаді майже 20 укриттів. Головне для того, щоб привести їх до ладу, ми зробили. Далі справа за мешканцями, котрі мають долучатися до впорядкування цих об’єктів, не чекаючи нікого. Адже саме від стану укриттів, від рівня комфортності перебування у них може завтра залежати їхнє життя.
Зараз активно проводять ремонти укриття дитячої лікарні, в якій обладнано засобами зв’язку, санвузлами та всім необхідним для перебування в укритті. Ми вступаємо до нової ери, в якій щодня маємо бути готовими до нових ракетних ударів. При цьому маємо поводитися так, щоб ці удари не завдали нам шкоди.
– Чи багато автомобілів Надвірнянська громада відправила на фронт? Хто Вам у цьому допомагає?
– Надвірнянська міська територіальна громада – волонтерська громада. З перших днів війни ми всі спільно почали допомагати ЗСУ. Жителі громади активно самоорганізувалися: плели маскувальні сітки, приймали переселенців, готували та передавали їжу на фронт. У приміщенні Управління надання адміністративних послуг розмістився волонтерський хаб, ми безкоштовно надавали продуктові набори для ВПО. Такі набори формували із продуктів харчування, які приносили жителі громади. Люди приносили все, що можна було принести. Всі працювали 24 на 7.
Підприємці закупляли автомобілі, перераховували кошти на паливно-мастильні матеріали. Працівники Надвірнянської міської ради, відокремлених її структурних підрозділів, комунальних підприємств ініціювали здавати одноденний заробіток один раз у місяць на підтримку ЗСУ. За ці кошти закупляємо всю необхідну гуманітарну допомогу згідно з отриманими пропозиціями від наших Захисників. Я можу сміло сказати, що громада від початку війни передала більше 200 транспортних засобів для ЗСУ.
Крім того ми активно комунікуємо із містами-побратимами м. Надвірна – Крнов (Чехія), Пруднік (Польща) та волонтерами із різних куточків світу. Отримуємо гуманітарну допомогу від волонтерів із США, Польщі, Чехії, Англії, Німеччини. На початку війни надходило багато гуманітарної допомоги. Зараз я розумію, що всі благодійники дещо виснажились і вже нема такого активного руху. В основному нам привозили продукти харчування, засоби гігієни та вторинний одяг для ВПО. Є волонтери, які активно допомагають таким видом гуманітарної допомоги, як тепловізори, військові рюкзаки, повербанки. Для отримання такої допомоги ми заздалегідь формуємо список необхідного, а волонтери відповідно вже організовують збір.
– Якою є зараз конкретна допомога захисникам на фронт?
– Надвірнянська міська територіальна громада активно допомагає всім необхідним.
Спільно працюємо заради Перемоги. Ми спільно із колегами та заступником міського голови відвезли у грудні нашим Захисникам значну частину гуманітарної допомоги, а у найближчий час доставимо решту.
За кошти місцевого бюджету, зокрема, закупили необхідні матеріальні цінності для військовослужбовців підрозділу територіальної оборони: 167 курток вологозахисних зимових – на 584 500 грн.; 167 пар рукавиць – на 30 060 грн.; 167 штук термобілизни – на 99 866 грн.; 167 шапок – на 21710 грн.; принтер – 9500 грн.; 167 пар черевиків – 584 500 грн.; 167 штанів – 183 700 грн.; 167 кофт флісових – 225 450 грн. На загальну вартість – 1 739 286 грн.
А також: 2 тонни дизпалива Energy – 106 000 грн.; 1 тонна бензину А-95 Energy – 49 000 грн.; 2 генератори HONDA EA 3000 N2 AVR – 9399 zl. (їх отримали як гуманітарну допомогу від громади міста Пруднік та бурмістра Gregorz Zawislak).
За кошти одноденного заробітку працівників міської ради, комунальних підприємств та відокремлених управлінь Надвірнянської міської ради закупили: автомобіль NISSAN Navarа (сума коштів від волонтерів 1315,43 Euro, з одноденного заробітку виділили 134 650 грн.); 4 шини – 14 000 грн.; 1 компресор – 3200 грн.; 1 шуруповерт – 3 000 грн.; 4 експрес вулканізації – 400 грн.; канцтовари – 2600 грн.; 4 колодки – 1000 грн.; 2 штуки масла червоного – 400 грн. та 8 штук масла генераторного – 2000 грн; 60 упаковок вологих серветок – 1794 грн.; 10 упаковок паперових рушників – 347 грн; 20 упаковок туалетного паперу – 1238 грн.
За кошти одноденного заробітку також закуплено: 1 насос демонтажний – 1995 грн.; 1 шланг (50 м) – 1750 грн.; 1 лебідка 2-тонна – 2145 грн.; 1 набір інструментів – 2075 грн.; 1 колба до насоса – 485 грн.; 2 фільтри водяні – 110 грн.; 4 колодки – 182 грн.; 60 кріплень до труб – 180 грн.; 2 електрокоробки під автомат – 200 грн.; 5 електродів – 890 грн.; 3 електрокоробки – 685 грн.; 8 електроз’єднань – 1545 грн.; 40 електрокоробок – 1000 грн; 4 ізоляційні стрічки – 139 грн.; трос – 300 грн.; 1 планшет – 4 000 грн. На загальну суму 17 205 грн.
Від волонтерів передали: 2 ящики тушонки (надав староста Любомир Дубіщак від жителів с.Стримба); маскувальні сітки (Центр позашкільної освіти Надвірнянської міської ради, директор Руслана Калин); окопні свічки (від ліцеїстів Надвірнянського ліцею № 2); солодощі (від дітей с. Верхній Майдан, надав староста Василь Карманський); продукти харчування (від сім’ї Стефанії Капущак та працівників Управління архітектури і містобудування Надвірнянської міської ради); солодощі від підприємця Тараса Сем’яніва ПП «Гаврилівські Солодощі».
Певну частину згаданої гуманітарної допомоги уже доставили військовим у зону бойових дій. На зробленому не зупиняємось, у найближчі дні наші Захисники отримають все решту. Частина товару знаходиться у Надвірнянській міській раді, частину вже передали, а деякий товар очікуємо від постачальника.
Підтримуємо наших Захисників та робимо все для Перемоги. Дякую кожному, хто допомагає наближати перемогу. Дякую платникам податків, волонтерам, підприємцям та всім жителям громади!
– Ви особисто їхали до наших Захисників на фронт? Чи виправдані такі ризиковані поїздки, Ви все ж таки голова громади?
– Ви правильно підмітили: я – голова громади. І мій основний обов’язок – жити та піклуватися громадою. На захист України стали молоді сини, чоловіки, батьки із нашої громади, з якими я особисто був знайомий до війни, з іншими познайомився під час війни. Я із ними підтримую зв’язок цілодобово. Знаю про всі проблеми та затребувані речі. Жодного разу я не сумнівався, щоб не поїхати до них, та особисто потиснути їм руку за захист України. Їм важко, вони перебувають у непростих умовах. Але всі впевнено говорять про перемогу. Спочатку рахував свої поїздки, перша, друга, а зараз, то вже чергова. По правді кажучи, забув уже скільки разів їхав до наших бійців. Кожного місяця стараємося організувати 1-2 поїздки. Їду не сам, завжди із працівниками міської ради – своїми заступниками. Спільно доставляємо гуманітарну допомогу та автомобілі. Робимо все для спільної перемоги!
– Деякі люди скаржаться, що розподіл електропостачання ще не до кінця врегульований і не зовсім справедливий. Що кажуть надвірнянці?
– Ворог у грудні активно розпочав атакувати критичну інфраструктуру України. Так він показує свою слабкість. Наші хлопці відвоювали багато української землі. Тому поведінка вбивці не є дивною – він хоче нас залякати. Але ми – українці завжди були волелюбним народом.
Без світла нам, звичайно, нелегко. Але краще без світла, ніж в окупації під орками. Усі надвірнянці розуміють проблеми з електропостачанням. Були різні думки щодо того, чому в сусіда є світло, а в мене немає. Ми старалися пояснювати людям ситуацію. Менш-більш вирівняли ситуацію. Світло подають згідно з графіком, який розробляє АТ «Прикарпаттяобленерго», і ні я, ні міська рада не включаємо світло і не впливаємо на розподіл електроенергії. У мене вдома також нема світла, і на роботі нема. Ми адаптувалися працювати у тих умовах, які є на даний час.
– Як навчаються діти у навчальних закладах? Чи призупиняли освітній процес?
– З урахуванням реалій сьогодення функціонування закладів освіти в умовах правового режиму воєнного стану та вимкнення електроенергії на значний період перед закладами освіти, як і перед всіма громадянами нашої держави, постало ряд викликів. Зокрема, дотримання температурного режиму, забезпечення гарячого харчування та організація освітнього процесу у різних формах. Ми вживаємо заходів для забезпечення комфортного перебування вихованців та учнів. Також попросили батьків із розумінням поставитись до ситуації, що склалася, та самостійно приймати рішення щодо перебування дітей у закладах освіти. Освітній процес не зупиняли і не зупиняємо.
Зараз отримали від бурмістра міста Пруднік Грегоша Завішляка генератори для освітян. Як тільки отримали, то відразу передали 5 генераторів, щоб забезпечити належним чином функціонування закладів освіти.
– Наскільки Надвірнянська територіальна громада приваблива для релокованого бізнесу?
– Наша громада взагалі приваблива для бізнесу. Має гарний інвестиційний клімат. До нас релокувалося багато підприємств, ІТ-програмування, сервісний центр МВС, ветеринарна клініка та фабрика з пошиття одягу для військових. Ми і зараз готові приймати релоковані підприємства. У нас для цього є всі умови та можливості.
– У Надвірній у цьому році не встановлювали ялинку, а вдома будете встановлювати?
– Надвірна – однією з перших міст України оголосила, що головну ялинку міста не встановлюватиме. Ми провели опитування, чи громада хоче ялинку. Думка людей співпала із моєю позицією. Тому прийняли спільне рішення – не встановлювати ялинку. Натомість зробити свято для дітей, Різдво для дітей. Врахували всі пропозиції та побажання, із працівниками Надвірнянської міської ради, відокремленими управліннями розробили культурно-мистецький проєкт «Подорож до Різдва», відкриття якого відбулося у День св. Миколая.
Чи буду встановлювати ялинку вдома? – ні, не буду! Пам’ятаю, моя бабуся мені казала, що коли у родині хтось помирав, то на Різдво не ставили ялинку. У моїй країні війна, у моїй громаді гинуть молоді мужні Герої. Тому ялинки у мене вдома також не буде.
– Усі пам’ятають, що у минулому Ви – художник, продали картину, яку намалювали ще у студентські роки, на аукціоні для підтримки ЗСУ за 70 тисяч гривень. Хто виявився таким поціновувачем Вашого мистецтва?
– Це була єдина моя картина, яка знаходилась у міській раді. Я її намалював, будучи студентом. Називалась «Захід сонця». Мені приємно, що оцінили мою роботу, а ще приємніше, що ці кошти для наших Захисників.
Чесно, навіть не знаю, хто її купив, але вдячній цій людині, котра допомагає таким чином ЗСУ.
Я неодноразово казав і повторюю: обов’язково намалюю картину після перемоги. Назву її, напевно, «Перемога».
– Зіновію Мирославовичу, на останок. Що б Ви побажали людям у Передноворічну і Передріздвяну пору?
– Перемоги! І дочекатися своїх синів, дочок, дітей, чоловіків та рідних живими та неушкодженими.
Переможемо!
Слава Україні!
Слава ЗСУ!
Версія для друку
1,080 переглядів
