Здавна відомо, що життєдіяльність музеїв тримається на трьох основних принципах – придбати, зберегти, показати. Ці три функції треба старанно виконувати не тільки у мирний час, але й у воєнний, коли існує загроза руйнування. Нині бачимо як ворог нещадно цілиться в культурологічні об`єкти нашої держави з метою знищити українську націю, її історію і духовність.
Із добрими справами в ім`я України минув перший фронтовий рік у Білоославському Музеї Марійки Підгірянки. Хоч у багатьох випадках доводилося покладатися на власні сили і добрих людей. Тому й поповнилися музейні фонди новими експонатами.
Досі важко повірити, що декілька книг із життєпису Тараса Шевченка та Івана Франка, придбаних в Івано-Франківській книгарні «Українська книга» 23 лютого 2022-го, за так звану «ковідну» тисячу моєї дружини й дочки, доведеться ставити на музейний облік вже у перший день великої російсько-української війни.
При цьому шкода, що перші дні війни завадили проведенню виставки «Книжковий світ Марійки Підгірянки» у Музеї Лесі Українки у Житомирі, якою опікувалася при допомозі нашого Музею міська учителька молодших класів Анничка Галаніна, котра народилася у селі Уторопи на Косівщині, де колись проживала Марійка Підгірянка.
Як і не віриться, що на книжковій поличці друкованих видань Марійки Підгірянки радянського періоду аж тепер з`явилася її книжка дитячих творів «Ростіть великі», що вийшла у Львові 1979-го в упорядкуванні Володимира Лучука. І то не одна, а відразу дві. Одну у березні торік подарував майстер-умілець, різьбяр по дереву Володимир Грещук, хата якого навпроти Музею Марійки Підгірянки, котрий раніше намалював портрет нашої славної краянки у вишиванці. А другу через місяць передала учителька-пенсіонерка Ольга Сав`юк зі згаданих уже Уторопів, яку багато років використовувала у своїй шкільній роботі.
Нещодавно з Косова від художника Антона Григорука я привіз картину «Дівчина з когутом», сюжет якої причетний до біографії Марійки Підгірянки, коли вона перебувала на Гуцульщині.
На початку того літа учителька математики, лауреат обласної просвітянської премії імені Марійки Підгірянки Ірина Слезінська – білоославська новелістка, котра нині проживає у селі Завадка Калуського району, надіслала пакунок краєзнавчих знахідок із домашнього архіву покійного чоловіка Василя Слезінського, довголітнього дослідника життя і творчості Марійки Підгірянки. І в додаток поклала книгу Іванни Неділенко «Нехай хоч пам`ять про них не згасне» (Калуш, 2022), в якій йдеться про Марійку Підгірянку і Василя Слезінського, також лауреата Підгірянківської премії.
Не забуває поповнювати скарби Музею Марійки Підгірянки у Білих Ославах і Жанна Сухоліт, вчителька із села Зарічево на Закарпатті, де колись вчителювала наша землячка. Цей раз вона прислала поштою газету «Радянське село» (тоді Перечинського району) від 29 березня 1986 року зі своєю статтею «Патріотка, поетеса, вчителька», приурочену до 105-річчя від дня народження Марійки Підгірянки.
Товстий конверт надіслав зі Львова Костянтин Курилишин – завідувач відділу україніки Львівської бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України, який пильно стежить за публікаціями про нашу славну поетесу у старих виданнях. Чого тільки варті цього разу ксерокопії з газет «Над чим працюєте?» Марійка Підгірянка» (4 березня 1922 р. «Український прапор», Відень), Осип Турянський – «Мати-страдниця» Марійки Підгірянки» (14 серпня 1929 р., «Діло», Львів), «Наші вакаційні гості». Марійка Підгірянка» (число 18, 1936. «Жіноча доля», Коломия).
У перший воєнний рік до музейної книгозбірні подарували свої книги лауреати премії Івано-Франківської обласної «Просвіти» імені Марійки Підгірянки Василь Бабій з Івано-Франківська, Микола Васильчук із Коломиї, Аделя Григорук із Косова, Марія Боєчко із с. Ковалівка Коломийського району. До речі, остання у своїй поетичній збірочці «Миттєвості долі» («Писаний Камінь», Косів, 2022) вмістила вірш «Славетна Українка», присвячений Марійці Підгірянці.
З автографом на своїй презентації у Надвірній літописець повстанської боротьби Іван Кметюк із Лоєви подарував третю книжку «Нескорені герої повстанської доби» (Надвірна, 2022), в якій вміщено розповіді і світлини про нескорених білоославчан Дмитра Гуменюка-«Скорого» і Василину Гринюк (по-дівочому Пилипчук).
Цими днями постійно діючу музейну книжкову виставку «Україна у вогні» поет із Надвірної Роман Бенюк прикрасив альманахом літстудії «Бистрінь» «Україна в строю» («Вік». Коломия. 2022), де вперше надруковані буремні вірші білоославчанки Наталії Боднарук.
До музейної бібліотеки передав свою нову книжку «Тридцять – з мікрофоном і сорок – з пером» (Фоліант. Івано-Франківськ. 2022) журналіст із Коломиї Микола Савчук, в якій згадує село Білі Ослави. Завідувач Музею Василь Левицький віддав для книгозбірні 30 книг з автографами, подарованих йому відомими особистостями.
Цього буремного року Музей Марійки Підгірянки збагатився багатьма цікавими речами. Місцевий ветлікар Іван Тирський приніс дерев`яну снасть від воза, а начальник відділу освіти, культури, молоді і спорту Делятинської селищної ради Михайло Гаврилюк, житель сусіднього села Заріччя, свій шкільний ранець – звичайну кирзову сумку через плече, яка перебувала «в моді» у 70-80-х роках минулого століття.
Музейна кімната сакрального мистецтва оновилася старою іконою «Ісус Христос», змальованою кольоровими фарбами на дощечці невідомим художником, яка забрана з ужитку в долішній церкві святого Великомученика Дмитрія, збудованої 1835 року, та молитовником кишенькового формату для жовнірів (солдатів) «Всім побідиш», виданого у м. Жовква Львівської області 1917 року, який зберіг один колекціонер у Долинщині.
До речі, той старий пожовклий молитовник і моя дочка Світлана спонукали мене у трагічні для України дні видати «Молитовник захисника України». За короткий час вдалося зібрати кошти, не без активної допомоги сільського пароха ПЦУ о. Василя Ужитчака та наших заробітчан у Бельгії, Чехії та США, на п`ять випусків невеличкої книжечки, накладом кожного по 1000 примірників і розданих як духовну зброю нашим воїнам на передових вогняних рубежах. Про цей унікальний музейний проект писали 15 газет і журналів не тільки України, але й Румунії та США.
Попри свою основну роботу завідувач Білоославського Музею Марійки Підгірянки займається й волонтерською. У критичний період серед родичів і друзів збирав кошти на придбання електрогенератора, тканини для пошиття бронежилетів. При добрій співпраці з однодумцями Центру позашкільної освіти Надвірнянської міської ради, Коломийського народного дому, Ковалівського ліцею у Коломийщині вдалося виготовити 12 маскувальних сіток.
Та ще попри всі добрі діла, здобуті в Музеї, думаю, зробив невеликий «гріх», але, як кажуть, для доброї справи – віддав двом нашим захисникам для користування у фронтовому затишші «Молитовник захисника України» («Нова Зоря». Івано-Франківськ. 2015) з надією на повернення, а також вовняний светр та дві пари капчурів, що були експонатами ручної роботи у п`ятій кімнаті, а тепер тілесно зігрівають воїнів-захисників.
Із самого початку війни життя Музею автор цієї публікації висвітлював у журналах «Дзвін», «Ґражда», «Гуцульський калєндар», «Музеї і галереї», в альманахах «Хмелліт» і «Вулиця Хоткевича» та газетах «Гуцульський край» і «Народна Воля».
У цей тривожний час для нашої Неньки-України, коли дуже спекотно в усі пори фронтового року від щоденної вогняної зливи ворожих градів і ракет, наш незламний народ рятує і веде до Перемоги його щира молитва до Всевишнього, а також чи не натхненний поетичний голос відомої Українки Марійки Підгірянки: «Для Вкраїни вірно жиймо,// Їй віддаймо труди».
Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,
член НСЖУ,
с. Білі Ослави.
Березень, 2023.