Газета по-надвірнянськи
 

Андрій ГУНДА: «Вважаю, що Пасічнянська територіальна громада має шанси стати найкращою і найвідомішою сільською громадою в Україні»

12 квітня 2023, 12:21 | Рубрика: Самоврядування Версія для друку Версія для друку 3,213 переглядів

– 24 лютого минув рік кровопролитної війни з російсько-путінським агресором, яку означають як повномасштабне вторгнення. А по суті, на календарі і в долі українського народу та нашої Держави почався гіркий десятий рік загарбницької війни, розв`язаною росією проти України. Якщо порівняти життєдіяльність, господарку та суспільне буття очолюваної Вами територіальної громади до 24 лютого 2022 року і за цей крайній повністю воєнний жахливий рік, то які можете виокремити тенденції, особливості, виклики, уроки?

Гунда

– До 24 лютого 2022 року наша громада жила у тодішніх реаліях, тобто ми проводили необхідні господарські роботи та заходи соціально-економічного плану. Із початком кровопролитного повномасштабного вторгнення росії ці роботи припинили згідно з постановою Кабінету міністрів України № 590, яка передбачає фінансування захищених статей. Усі свої та зусилля волонтерів, фінансування і матеріальні ресурси спрямували на допомогу армії. Хоча у наших планах залишаються увага до таких важливих об`єктів: добудова школи у Биткові, будівництво дитячого садка у Пнів`ї і Зеленій, дорога у Пасічній та Зеленій. Виходимо з принципу, що користь від реалізації будь-якого проекту має бути для сотні і більшої кількості людей.

Якщо у перші два місяці війни наша допомога фронтові не завжди з відомих причин мала системний і плановий характер, то згодом ми почали працювати над забезпеченням наших захисників бронежилетами, автомобілями. У перші воєнні дні доводилось долати проблему з пальним, ціна на яке у березні торік зросла удвічі. Станом на сьогодні відправили нашим воїнам 58 автомобілів і готуємо ще два. У перші дні війни і дотепер нам активно допомагає діаспора, наші люди, які живуть і працюють за кордоном.

На перших порах мали відчуття, що конфлікт триватиме кілька тижнів. Однак реальність виявилась набагато суворішою. Уже після 6 місяців війни воїни-захисники з нашої громади майже 90 відсотків із тих, котрі мають по троє і більше дітей у сім`ї, повернулись додому.

– Якість громади визначають її добрі справи. Над реалізацією яких програм і стратегічних завдань працюють сільська рада, її депутатський корпус і виконавчий комітет та старостинські округи? Які перспективи і злободенні справи очікують ще свого вирішення у громаді?

– Наша територіальна громада – молода. Але за цей час нам вдалося капітально відремонтувати об`їзну дорогу Надвірна-Пнів і цим самим розвантажити центральну дорогу, давши нове дихання для транспорту. Адже тепер усі вантажі гірничорудної, нафтогазової і лісової галузей перевозять цією об’їзною дорогою.

Коли я очолив громаду, то у нас не було жодного кілометра належної внутрішньої сільської дороги. Нам вдалося за рахунок державного і місцевого бюджету відремонтувати дорогу до Пасічної (Бухтівець), зараз – на завершенні дорога Битків-Білозорина, а на черзі – Черник-Максимець. Уже зробили капітальний ремонт 25 кілометрів автошляху. Ремонт доріг – це є безперервний процес. Усього треба ще відремонтувати 50 кілометрів, тобто третину ми уже зробили. У господарській сфері нам тепер допомагає придбаний сучасний грейдер.

Що стосується роботи депутатів, то сільська рада працює над реалізацією галузевих програм. Зокрема, що стосується духовного життя, то надали посильну допомогу усім 12 храмам греко-католицької церкви, обладнавши у них систему обігріву.

У цьому році продовжуємо реалізацію проекту «Домашня опіка» спільно з ГО «БФ «Карітас Надвірна», у рамках якого надаватимемо соціальну послугу для 35 жителів громади, зокрема, щодо догляду, підтримки, допомоги літнім і хворим людям, рідні яких з різних причин не можуть опікуватися ними або потребують додаткової підтримки у догляді за близькими.

діти

Діти Пасічнянської громади, котрі відвідують «Простір дружній до дитини», який є спільним проектом Пасічнянської ТГ та БО «Карітас», разом із соціальними педагогами відвідали Паломницький центр Блаженного Симеона Лукача в с. Старуня.

Пасічнянська громада у партнерстві з духовенством громади та представниками БФ «Карітас Надвірна» у березні розпочала втілювати у життя програму «Духовна опіка для дітей». Зокрема, спільний проект «Простір дружний до дитини» обіцяє стати міцною основою і фундаментом для християнського життя, який допоможе дітям у майбутньому бути добрими практикуючими християнами. Діє у десяти локаціях: дві у Пасічній (бібліотека і церква), у Чернику (лісництво), у Битківчику (церква), у Пнів` ю, Зеленій і Максимці (сільські будинки культури), у Білозорині (біб­ліотека), у Биткові (молодіжний простір), Фентиралі (школа). У програмі позашкільних гурткових навчально-виховних занять для дітей віком 6-14 років цікаві ігри та квести, захоплюючі уроки з англійської та української мов, цікавої математики, катехизація, майстер-класи з декоративно-прикладного мистецтва, екскурсії для дітей по Україні та паломницькі поїздки, а також літні табори.

– Чи вдалося сільській раді залучити до наповнення сільського бюджету усі виробничі підприємства та філії, передусім, нафтогазової, лісозаготівельної і деревообробної та гірничо-видобувної галузей, які працюють на території громади?

– Усі підприємства різних галузей на території громади сплачують рентну плату, тобто 3 відсотки. Це надто недостатньо. Адже відома світова практика, що цей показник має становити не менше 30 відсотків. Таким чином, в умовах 3-відсоткової рентної плати ми не можемо думати про якесь реальне вагоме зрушення в економічному розвитку громади. Бо залишають лише 3 відсотки, а дороги руйнують і екологія зазнає негативного впливу, як мовиться, на всі сто відсотків. Із місцевих «копалин», як іронічно зазначають при цьому, нам хіба залишаються дохідними … гриби, ягоди, шишки і горіхи…

Тому далі залишається ганебна практика випрошування грошей на рівні Київа. З іншого боку, держава мала б подумати про пільги тим територіальним громадам, в яких видобувають корисні копалини.

Існує певна проблема з не до кінця вмотивованим розподілом оплати ПДФО військовослужбовців територіальним громадам, що породжує непорозуміння між громадами. Якщо взяти нашу громаду, то суму ПДФО військовослужбовців підрозділу Національної Гвардії, який розташовується на нашій території, ми повністю віддаємо для потреб військових.

– На початку демократичного оновлення у 1990-х роках стверджували, що життя кожного населеного пункту можна оживити і результативно домагатись здобутків у державницькій й економічній сфері, коли чітко і злагоджено працюватиме зв`язок: керівник села – керівник школи – керівник духовного церковного закладу – рада старійшин. Чи можете це підтвердити на прикладі Вашої громади?

– Пасічнянська територіальна громада – найбільша за площею сільська громада в області, налічує майже двадцять з половиною тисяч жителів. Відстань, тобто протяжність з одного у другий кінець громади, понад 40 кілометрів, а загальна протяжність вулиць громади – понад 350 кілометрів.

Із самого початку моєю метою було здружити, об`єднати чотири села в одне велике село Пасічну. Ми здобули першість у всеукраїнському конкурсі-проекті «Наймальовничіше село України» під брендом «Пасічнянська територіальна громада». Нам, як переможцю, виділили для цього 100 тисяч гривень для виготовлення знака-інсталяції села Пасічна у формі водоспаду.

У громаді із чотирьох сіл діють 12 греко-католицьких храмів, 4 ліцеї, 3 гімназії і 7 малих шкіл, тобто всього 14 навчальних закладів. Я вже другий місяць практикую ділові поїздки у кожний навчальний заклад для уточнення і вирішення нагальних завдань безпосередньо на місці, де зустрічаємося із керівниками й учительськими колективами. Що стосується церков, то ми уже згадували про програму їх підтримки. Моя робота як голови полягає не у проведенні нарад «у центрі», а переношу свою роботу у трудові колективи, у старостинські округи. Тобто, влада йде до людей, спілкується з ними на місці.

Ми хоч і найбільша, за площею, територіальна сільська громада в області, але поки що не маємо сучасного типу адмінбудинку сільської ради.

Сільська рада долучилася до будівництва храму святої Параскеви у Пасічній, з обладнанням систем опалення, благоустрою тощо. Що стосується дати освячення храму, то це є компетенцією церковної влади. Зрештою, ми чи не єдина громада в області а, може, й в Україні, у котрій у час війни відкрили новозбудований храм.

Ми все зробили, аби не допустити якогось духовного роз`єднання наших сіл, аби люди у час війни не відчували, що нема духовної єдності. Бо, власне, наш ворог сподівається і переслідує мету такого нашого духовного, психологічного роз`єднання. Ми хотіли показати і все робимо для того, що життя налагоджується, допомагаємо військовим, функціонують наші бюджетні заклади й установи, у громаді панує мир і спокій. Однак я не є прихильником того, що під час війни не треба щось будувати чи ремонтувати. Маємо рухатися вперед. Дехто каже, що не на часі. Якраз і на часі: чи то ремонт містка через річку, який, якщо його не полагодити, то може статися нещасний випадок; і на часі було відкриття храму у Пасічній.

– Лице громади, її внутрішнє і нав­колишнє буття залежить все-таки від конкретних людей. Вдячність Вашого органу місцевого самоврядування та жителів слів висловлена і закарбована у пам`ятних таблицях загиблим воїнам-захисникам у російсько-українській війні. Це добрий знак і вічний пошанівок. А в мирному житті кого можете відзначити подякою на благо громади у різних галузях?

– Відзначати когось конкретно по прізвищах у нинішній час не буду, бо вважаю, що кожен із працівників органу місцевого самоврядування зобов`язаний виконувати свої службові посадові обов`язки.

Ми – єдина громада, яка ставить, відкриває і освячує меморіальні таблиці воїнам-Героям, які віддали життя за незалежність України, на школах, в яких вони навчалися. З нашої громади за період повномасштабного вторгнення уже загинули 15 Героїв-учасників бойових дій. Я переконаний, що вартість і цінність таких меморіальних таблиць набагато дорожчі і важливіші, аніж бігборди із загальним воєнним змістом. Бо така таблиця – на десятиріччя, а не на короткий час, як вицвілі нерідко бігборди. Зрештою, якщо хтось хоче встановити бігборд, то хай це робить за власні гроші, бо бюджетні кошти на такі цілі ми не витрачатимемо.

Мірятися, хто зараз більше, а хто менше вклав в оборону держави, ще не настала пора. Треба буде це робити, коли виграємо війну. Зараз маємо стимулювати наших дітей і молодь до навчання, до науки, до досягнень у спорті. Ми започаткували стипендії для учнів, учителів і тренерів за перемогу в олімпіадах, у ЗНО і в спорті. За призові місця – стипендія 1000 грн. Для цього діє відповідна програма стимулювання освітнього сектору «Обдарована громада».

Значної уваги надаємо розвитку культури і спорту. У нашій громаді функціонують 5 футбольних колективів, працюють спортивні інструктори.

За період мого головування відкрили три лікарські амбулаторії у Пнів`ю, Зеленій та Биткові, плануємо такий заклад відкрити у Пасічній.

– Ваша громада стала прихистком для сотень внутрішньо переміщених осіб з багатьох областей України. Який внесок владних структур і жителів села для забезпечення сприятливих побутових умов для цієї категорії новоселів? Чи можете відзначити їх трудовий внесок для громади? Чи залучені вони до заходів суспільно-державницького і культурно-історичного напряму у ваших селах?

– У нас перебували 980 переселенців, зараз – півтора сотні, які проживають у приватному секторі. Так склалося, що поки що ми, як Галичина, Гуцульський і Бойківський край, даємо їм багато позитивного у культурному, національному й історичному планах щодо нашої самобутності. У Биткові ми передали для ГО «БФ «Карітас» в оренду приміщення колишньої лікарської амбулаторії для шелтеру, в якому зможуть проживати півтора сотні людей. Відновлення цього шелтеру проведуть за виграний міжнародний грант у рамках проекту «Карітас-Україна» і «Карітас-Надвірна» у партнерстві із Пасічнянською сільською радою під назвою «Як вдома: Притулок для довготривалого проживання внутрішньо переміщених осіб». Поруч плануємо відкрити майже на сотню робочих місць для внутрішньо переміщених осіб цехи для пошиття одягу, з обробки деревини та випікання хліба. Така трудотерапія сприятиме тому, що наші переселенці не просто проживатимуть, а матимуть конкретну роботу. Зрештою, хочемо аби у Пасічнянську громаду не везли хліб із Кутів чи іншого віддаленого населеного пункту, а щоб ми мали власні місцеві хлібобулочні вироби.

– Життя в умовах воєнного часу народило таке явище як волонтерство. Які справи у цьому у вашій громаді?

– У нас є волонтери, котрі здійснили більше чотирьох десятків благодійних гуманітарних рейсів власним транспортом на фронт і котрі перерахували мільйонні кошти. Їх труд – колосальний і за це їм доземна вдячність.

На матеріально-технічне забезпечення підрозділів Територіальної оборони та Збройних Сил України, соціальний захист військовослужбовців та їх сімей протягом 2022 – лютого 2023 років з бюджету Пасічнянської тергромади використано понад 9 млн. грн., з яких 4,8 млн. грн. – на матеріально-технічне забезпечення. Зокрема, 370 тис. грн. – оплата за харчування військовослужбовців ТрО під час базування підрозділу на території громади; 800 тис. грн.. – придбано більше 20 тисяч літрів пально-мастильних матеріалів і передано військовій адміністрації; 200 тис. грн. – придбано бетонні блоки для оборонних споруд, які передані військовій адміністрації; 3,050 млн. грн. – на засоби матеріально-технічного забезпечення (бензопили, сокири, мед аптечки, розгрузки, рюкзаки, рації, військовий одяг та взуття, військове спорядження, біноклі, прилади нічного бачення, теплові зори, планшети, баки для літнього душу, дизельні, бензинові генератори та інше – передано військовослужбовцям, жителям Пасічнянської ТГ, у т. ч. військовослужбовцям ТрО); 230 тис. грн. – придбано блоки для будівництва фортифікаційних споруд, передано підрозділу Нацгвардії України; 150 тис. грн.. – придбано будівельні матеріали, передано підрозділу ТрО.

2,64 млн. грн. – грошова допомога для вирішення питань, пов`язаних із опаленням житла для 352 військовослужбовців; 480 тис. грн.. – грошова допомога військовослужбовцям на лікування у зв`язку з отриманням поранення чи травми під час проходження військової служби (43 військовослужбовцям – по 10 тис. грн., та 2-м із важким пораненням по 25 тис. грн.), 683 232 грн. – грошова допомога 14 сім`ям загиблих військовослужбовців; 230 390 грн. – відшкодування витрат на поховання військовослужбовців та учасників бойових дій; 80 тис. грн. – щорічна грошова допомога 40 учасникам бойових дій; 116 600 грн. – відшкодування витрат на харчування дітей військовослужбовців у закладах освіти громади.

Пасічнянська громада з бюджету громади наприкінці березня цього року надала субвенцію 486 тис. грн. військовій частині Національної Гвардії для придбання квадрокоптерів та антидронової рушниці для боротьби з ворожими безпілотниками. Така рушниця, радіус дії якої до 3 км, має допомогти нашим захисникам вберегти свої життя в умовах «війни дронів». Також незабаром буде чергова передача теробороні – військового спорядження, рацій, тепловізорів й іншого обладнання, які наближають нашу перемогу. Проходять закупівельні процедури.

З іншого боку, у наш час кожний з нас є волонтером. Бо маємо єдину мету – переможе у цій війні не якась окрема рота чи вид Збройних сил або Національної Гвардії, а єдиний український народ. Приписувати собі чи комусь якісь окремі заслуги не можна. Треба усім об`єднатися і жити в реаліях та цінностях нашого часу.

Щоб, скажімо, двоє військових могли реально і повноцінно воювати у фронтових умовах, їм мають допомагати ще вісім військових, а щоб цій десятці військових заплатити зарплату, то сотня людей має працювати у тилу. Тобто, кожний має вносити свій внесок у перемогу і не виділяти когось одного, партію чи депутата, або створювати якусь окрему групу-касту. Попри всі складнощі маємо об`єднатися і спільно працювати задля Перемоги.

Нас намагаються подекуди посварити, навіть закидаючи якісь передвиборні моменти. От якраз таке і не на часі. Україна поки що виграла бій, а війну ще не виграла. Не можна зараз ділити суспільство на військових і невійськових. Нам потрібна єдність.

– Пасічнянська громада має певні здобутки у міжнародній співпраці. З якими іноземними містами чи громадами підтримуєте зв`язок й отримуєте певну допомогу?

– Ми – унікальна сільська громада, котра має зв’язки із зарубіжними партнерами, зокрема, з Асоціацією українців у Румунії, а також з повітом Сату-Маре, із польською гміною Котун поблизу Варшави, з якою підписали відповідний меморандум на співпрацю.

Своєрідною «родзинкою» нашої громади і Надвірнянщини має стати реалізація міжнародного гранту українсько-румунського проекту «Об`єднані спадщиною: збереження історичного спадку фортеці Пнів в Україні та фортеці Ардуд у Румунії з метою розвитку туризму», який ми виграли у конкурсі спільно з Надвірнянською районною радою та румунською стороною. Нагадаємо: Пнівський замок-фортеця є пам`яткою національного значення XVI століття.

– Який рейтинг Пасічнянської ТГ серед 62 тергромад Прикарпаття і в Україні? З якими громадами Ви поділилися досвідом своєї діяльності і який досвід Ви б хотіли запозичити з інших громад?

– Рейтинг нашої громади в області – 17-е місце серед усіх 62-х тергромад. Серед сільських – ми входимо у першу «трійку», а за наповненням бюджету – на 26-му місці. Ми є дотаційною громадою, тобто, половина власних доходів, а половину отримуємо дотацію. У нашій громаді найменша кількість працівників апарату – 42.

Однією з невирішених проблем реформи місцевого самоврядування стало те, що з утворенням тергромад не провели реального розподілу бюджетних місць для вихованців дитсадків, музичної та художньої шкіл. Чомусь не взяли до уваги, що, зокрема, ці заклади у Надвірній, як у районному центрі, у свій час будували, створювали і підтримували за рахунок бюджету всього району, а не виключно нинішньої міської громади райцентру. За нашими підрахунками, при правильній оптимізації згаданих закладів Пасічнянській громаді мали б передати один дитсадок.

– Робота органу місцевого самоврядування у період до повномасштабного вторгнення російського агресора і протягом крайнього року війни з ним, очевидно, виявила проблеми самоврядування, які потребують вирішення у законодавчому полі. Де тут відчуваєте і вважаєте болючі місця?

– Я вже згадував про тих 3 відсотки ренти замість 30, а також щодо розподілу місць у дитсадках, музичній та художній школах. Реформа місцевого самоврядування відбулася так, що великий обсяг повноважень державного рівня центр передав на місця, не підкріпивши їх фінансово. І цим самим ганебна практика минулих «недемократичних» років щодо випрошування грошей у Київа перекочувала у наші дні, негативно впливаючи на нашу соціально-економічне становище і подальший розвиток громади.

– Попри очевидні труднощі, складнощі і перипетії та непередбачуваності в умовах воєнного часу чим можете обнадіяти жителів громади та її гостей, зокрема, у туристично-краєзнавчій привабливості очолюваної громади?

– Наша громада намагається бути оригінальною у більшості справ і мати свою «родзинку». Працюємо над тим, аби наша громада була упізнаваною. Уже згадував про виграний нами конкурс у проекті «Най­мальовничіше село України». Зараз запускаємо у роботу новий проект вітрової електрогенеруючої станції. Поки триває протягом одного року етап вимірювання і вивчення швидкості та напрямів вітрових потоків із Пасічної до Бистриці.

У нас є унікальні місця, які дарувала нам природа. У Пасічнянській громаді є своєрідний маленький стоунхендж – храм, збудований у Білозорині у місцині Станкові шість тисяч років тому. У Биткові на Гургуті у формі Змії викладено з каміння ритуальне місце для здійснення молитов прадавніми людьми. У Межибриці є молитовна печера, щоправда, втрачена, коли проводили необхідні гірничорудні роботи з розробки Пасічнянського кар`єру. Ось такі туристичні привабливі об`єкти, вважаю, є і мають стати на майбутнє цікавими й оригінальними для відвідувачів нашого краю. Торік мала відбутися масштабна науково-геологічна конференція з участю канадських, англійських, американських, австралійських науковців, але цьому перешкодила війна.

У нас є унікальна гора Пецига, де є наочний природний зріз геологічних порід різних часових періодів, що й не треба проводити і розкопок. До послуг туристів у нашій громаді уже визначено щонайменше 12 локацій, які мають різну краєзнавчу, історичну, туристичну, природну цінність і привабливість. Своєрідною родзинкою громади є Музей нафтопромислів Галичини під відкритим небом у селі Пнів. Щоправда, він є власністю ПАТ «Укрнафта», при згоді якого наша громада готова взяти Музей на свій баланс.

На території нашої громади є декілька водоспадів, найвідомішим серед яких є – Бухтівецький, але в планах – активно попрацювати щодо висвітлення та популяризації і інших, наприклад, Черниківського, який знаходиться в селі Черник. Історична пам’ятка – Пнівський замок має стати туристичною перлиною як центр нашої спадщини. Бо тут у рамках згаданого міжнародного проекту заплановані оглядовий майданчик, паркінг, вежа, поруч має бути кафетерій та кінотеатр, а також музей. І тут цілком ми можемо привернути більшу увагу до нашої Карпатської місцевості і краю.

Ми стараємося бути, повторюсь, унікальними, оригінальними і не запозичувати щось готове, а навпаки – намагаємося створювати щось своє, котре б вирізняло нашу громаду з-поміж інших не лише у Надвірнянщині, але й на Прикарпатті. Вважаю, що Пасічнянська територіальна громада має всі можливості, щоб стати найкращою і найвідомішою сільською громадою в Україні, тому що у нашій громаді є юні літератори і сценаристи, які можуть написати романи і стати переможцями Нобелівської чи премії «Коронації слова» з літератури; а чому юні вихідці з нашої громади не можуть стати переможцями Олімпійських ігор чи світових спортивних чемпіонатів і турнірів; є діти, які своїм голосом можуть заворожити і перемогти на дитячому Євробаченні, а юні музиканти вибороти перші місця на міжнародних мистецьких фестивалях; сценарій кінофільму когось із нашої молоді цілком може здобути омріяну статуетку Оскара не тільки для нашої громади, але й України; юні художники, вдосконаливши свій талант на полотні, зможуть виставляти свої картини у найкращих галереях світу чи продавати на аукціонах Крістіс чи Сотбіс, збираючи таким чином кошти для ЗСУ та вносити таку частинку у перемогу нашого нескореного народу. І добрі початки такому сподіваємось закласти з відкриттям у цьому році у нашій громаді дитячої школи мистецтв та патріотичного виховання, яка матиме філії у кожному населеному пункті громади, щоб дітям комфортно працювалося і вони могли розвивати свої таланти, а не думати, як добратися додому у холодні зимові вечори.

Моє повсякденне завдання – так організувати роботу, що працівник сільської ради чи старостинського округу має завжди допомогти людині у вирішенні її звернення. Бо вона може прийти у сільраду лише один раз у житті і за тим, як її приймуть, поспілкуються, порадять і вирішать питання, складеться враження на все життя про всю нашу систему місцевого самоврядування. Я вірю і так налаштовую колег по роботі, що з війною світ не зупинився, нічого не закінчилося, а продовжує рухатися уперед. Нема питань, щоб їх не вирішити і що вони не на часі. Усі питання нашого буття навіть в умовах воєнного часу – на часі.

– Газета із цим інтерв`ю вийде напередодні Великодня. Які Ваші Пасхальні побажання жителям громади?

– Щиро і сердечно звертаюся до кожного жителя наших сіл – Пасічної, Пнів`я, Биткова, Зеленої, Максимця і Черника – зі словами вітання з нагоди найвеличнішого свята Воскресіння Христового!

Пам`ятаймо: кожного дня ми всі повинні робити усе можливе та неможливе для нашої спільної перемоги! Перемагає українська нація! Низько вклонімося нашим Героям-захисникам, які віддали своє життя за незалежність України. Щомиті шануймо і будьмо вдячні кожному воїну Збройних Сил України, кожному волонтеру, кожному, хто тримає міцний тил.

Зичу Вам і Вашим родинам радості Воскресіння Господнього, щастя і миру!

Розмову вів

Іван ГРИДЖУК.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!