Автор поетичної збірки віршів «Вирій синіх птиць» (Надвірна, 2006) – знаний журналіст нашого краю Степан Лук`янович Писуляк.
У своїх віршах поет роздумує над сутністю власного життя-буття, осмислює взаємини природи з людиною, звідки починається любов до рідного краю, свого мальовничого селища Битків, де минули-пролетіли його юні і молоді роки. Ця любов відобразилася у вірші про Битків:
«Є місце одне на землі,
Де юність вертається знову,
Де спогад на теплім крилі
Приносить душевну обнову.
Це мій найпрекрасніший світ
В живім смерековім намисті,
Кохання тут першого слід
Живе таємничий і чистий».
Битківчани недаремно назвали цю пісню гимном Биткова. Вірш наскільки вдався мелодійним, гармонійним, що світлої пам`яті Василь Кочержук, місцевий композитор, вдало написав музику на ці слова.
Степанові вдається передати у своїй поезії подекуди черствість до духовності, від гордині до відчаю і суму, бо рвуться зв`язки між людиною і її життям, розумінням того, що є велике і найкраще – це доброта, чуйність, вірність друзів і краса навколишнього світу.
У поетичному слові кожен сам собі прокладає дорогу, зводить мости, долає життєві лабіринти, «спотикається», падає і знову піднімається.
У вірші «Сум» автор заглибився у внутрішній світ своїх персонажів, правдиво відтворює складні життєві ситуації і їх драматичний характер:
«Жаль спалених мостів…
Гадав, збудую ще,
Так вирій відлетів,
Лишив осінній щем».
Талант Степана Писуляка різножанровий. Він – потужний і професійний журналіст, довгий час працював у часописі «Народна Воля». Є одним із перших членів літературної студії «Світанок» у Надвірній, своєрідної попередниці літстудії «Бистрінь», лауреат районної премії імені Надії Попович (номінація «Література»). Принагідно зауважу на прикрість, що вже декілька крайніх років у Надвірнянщині не визначають переможців районних згаданої, а також премії імені Юрія Шкрумеляка.
Багато друкувався у місцевій пресі та у всеукраїнській газеті «Народна армія» (Київ),часописах «Гуцульський калєндар», «Перевал», «Ятрань», «Січеслав», ювілейних альманахах літстудії «Бистрінь» «Жниво на стерні», «Купальська злива», «Літоплин над Бистрицею», «Сонячні обрії слова». Приємно читати і спостерігати за поезією Степана. Вона – філософська, лірична, легко читається, гармонійно та мелодійно виставляється-припасовується на пісенний жанр:
«Під старості вікно
Задумливо приліг,
Полиновим листком
Полинно сірий сніг».
І нині, коли Україна в огні, коли слово поетове – міцна і точна зброя, хочеться побажати Степанові Писуляку нових патріотичних віршів, ідей і творчих злетів, видати ще не одну збірку поезій на актуальну тему визвольної війни та патріотизму наших славних Героїв, які віддають свої життя за свободу нашої країни.
Я переконаний і вірю, що Степан Лук`янович своїм талантом здатен підніматися все вище до нових поетичних вершин.
А ще він дуже ввічливий і порядний друг-побратим, з яким повсякчас приємно спілкуватися на різноманітні життєві теми, співчутливий, добродушний, завжди йде назустріч допомогти чи словом, чи порадою. Щиро висловлюю побажання Степанові Лук`яновичу не втрачати віри у себе, пам`ятати настанову-побажання світлої пам`яті Нестора Чира, котрий покладав великі надії на Степана, нагадуючи, щоб він писав різножанрові есеї і нариси, замальовки свого життєвого, творчого шляху, як і щирі спогади про побратимів слова, пензля, музики. І нехай герої-персонажі його творів вселяють нам такі позитивні якості – мужність, рішучість, справжність, надійність і терпеливість.
Нехай Степанова поетична збірка «Вирій синіх птиць», а їй уже понад півтора десятка літ, доторкнеться і достукається до наших сердець великою любов`ю і ласкою, теплим променем сонечка і ніжним доторком крила його омріяної «Синьої птиці»…
Роман ГЛОДАН.
Жаль спалених мостів…
Гадав, збудую ще,
Та вирій відлетів/
Лишив осінній щем./ (2 р.)
Жаль спалених мостів…
Від себе не втечеш.
Нікого не зігрів/
Їх не надпитий креш./ (2 р.)
Жаль стоптаних доріг…
Вела по них луна,
А справжній оберіг/
Ізгірк у полинах./ (2 р.)
Під старості вікно
Задумливо приліг,
Полиновим листком/
Полинно сірий сніг./ (2 р.).
Нотний набір та редагування Володимира ОСТАП`ЮКА..