18 травня ц. р., у день іменин Ірини, у Народному домі Делятина вшанували Днем пам’яті Соросівського вчителя Голіней-Наливайко Ірину Юріївну. День спогадів під назвою «Відблиск згаслого проміння» почався спільною молитвою.

Спогадами про пані Ірину перед запрошеними поділилися: Марія Івасюк – директор Народного дому; Оксана Боринська – учителька Делятинського ліцею №1, Відмінник освіти України та Галина Нагорняк – колишня молодша медсестра хірургічного відділу Надвірнянської ЦРЛ, – учениці Ірини Юріївни; Іван Гаврилович – Заслужений журналіст України, член НСПУ та НСЖУ; Ірина Йосипчук – провізор аптеки смт. Делятина; Данило Гребеняк – колишній завуч школи; Світлана Флис – старший науковий працівник Музею етнографії та екології Карпатського краю м. Яремча, членкиня НСЖУ і НСКУ; Анна Русиняк – випускниця 1974 року; Оксана Яковець – колишній заступник директора з виховної роботи Делятинської школи; Степан Голіней – колишній директор школи, з яким Ірина Юріївна прожила 62 роки сімейного життя.

У виступах відзначалося, що Ірина Юріївна запам`яталась як непересічна особистість. Її знання не обмежувалися грунтовним володінням фаху. Вона цікавилася літературою, історією України, мистецтвознавством. При Битківському будинку культури організувала квартет «Ластівочка», співала у ньому. Складала сценарії за творами Тараса Шевченка «Катерина» і «Тополя», Леся Мартовича, Василя Стефаника «Побожна». Відтворила та розробила для школярів народні обряди «Ладкання», «Виплітання віночка та благословення на щасливе подружжя», «Зять і теща». Виступала у постановках, як справжня акторка. А ще Ірина Юріївна чудово вишивала.
Присутні згадували випадки прояву безконечної доброти до учнів та батьків, безліч справ для підвищення авторитету школи, цікаві мандрівки, добрі справи Ірини Юріївни. Пригадали, як міністерські перевірки з Києва залишились враженими рівнем викладання предмету та високими показниками учнів при виконанні контрольних робіт.
Школа займала четверте місце у рейтингу шкіл в Україні.
Любов до рідного, українського плекалася у цієї людини з дитинства. Батько Ірини Юріївни загинув у 1946 році, будучи бійцем дивізії «Галичина».
Учителька, яка із 6-річного віку залишилася напівсиротою, виросла до рівня морального авторитету педагогів, батьків, учнів Делятина. Її настанови зрозумілі, правдиві і дуже глибокі, наповнені життєвою мудрістю. Неодноразово рятувала сім’ї від розлучень тактовними порадами. Сама важко пережила період, коли рідного сина радянська система відправила на службу до Афганістану.
Делятинська СШ №1 чи не єдина в області, де діти священників і так званих «ворогів народу» отримували медалі (діти репресованого вченого Михайла Клапчука, вояків Миколи Томича та Володимира Наконечного, репресованого вчителя Микитюка). Це відбувалося завдяки умінню Ірини Юріївни відстоювати учнів. Наприклад, Микитюк Юрій, син учителя, який повернувся зі сталінських концтаборів Сибіру, на одній із комуністичних «демонстрацій-парадів» пошпурив у болото червоний прапор. Класний керівник боявся втратити роботу і подав рапорт-пояснення, в якому пропонував покарати учня незадовільною оцінкою в атестаті. Це означало, що учень із блискучими знаннями не отримає не те що медалі, а й атестата. Тільки завдяки виправданню-поясненню дій учня Іриною Юріївною, дитину порятували. Вона сказала, що бачила цю ситуацію, і що прапор опинився у болоті випадково. Це – той Микитюк Юрій, котрий разом із Е. Ковтуном та Я. Мушаком у радянські часи встановили у Делятині на костелі синьо-жовтий прапор.
Преміальні кошти за звання «Соросівський вчитель» сім’я Ірини і Степана Голінеїв офірувала на будівництво каплички у м. Яремче, яку освятили у день народження Провідника ОУН Степана Бандери.
У своїй діяльності Ірина Юріївна дотримувалася принципів: «Не нашкодь», «Поспішай робити добро», «Живи з Богом», «Непомітно залишай помітний слід».
Улюблені пісні Ірини Юріївни – «Гуцулка Ксеня», «Журавлі», «Така її доля», пісні УПА та Січових Стрільців. Вона любила колядувати «З’явилась, браття, добра новина», колядки авторства Юрія Шкрумеляка, щедрівки «Щедрик», «Ой, зелена яблінь червоні ябка зродила».
Журналіст і поет Іван Гаврилович зачитав поезію, присвячену улюбленій учительці. Світлана Флис зазначила, що велику цінність для дослідників родів Прикарпаття має книга, видана Степаном Івановичем Голінеєм у честь дружини.
Добро, яке сіяла ця красива жінка, не забудеться односельцями. Присутні на вшануванні її пам’яті висловили свою повагу та поцінування, а також заспівали Славень Січових Стрільців «Ой, у лузі червона калина».
Хто знав, пам`ятає, кого як учителів, учнів, односельчан і краян, зводила життєва стежина з Іриною Юріївною Голіней-Наливайко – помоліться і спом`яніть Її душу.
Світлій людині – світла пам’ять.
Оксана БОРИНСЬКА,
учителька Делятинського ліцею № 1.