Олег Глинчак: «Спільна корисна праця наших сіл – найпотрібніша і найважливіша для воїнів-захисників»

Чи все вдалося і як живеться-працюється керівникові «найнизиннішої» владної структури місцевого самоврядування, що вдалося, а що ще треба вирішити у громадах Парища і Лісної Велесниці – про це розповідає Олег Глинчак.

Наша розмова відбувалася 28 липня у свято Рівноапостольного князя Володимира Великого, Хрещення України-Руси і Дня Української Державності, з якими староста Олег Глинчак щиро привітав своїх односельчан, жителів Надвірнянської територіальної громади і всіх краян, а також подякував героїчним Збройним Силам України за їхню мужню боротьбу і захист нашої держави, за можливість мирно працювати у тилу.

- У 2019 році до мене звернувся мій друг, однокласник, депутат Надвірнянської міської ради, нині звільнений у запас воїн-захисник ЗСУ Дмитро Ковальчишин і запропонував очолити старостинський округ. Я дав згоду і щиро вдячний міському голові Зіновію Андрійовичу за довіру моїй кандидатурі. Хоча я до цього не мав досвіду у владі, але з перших днів відчув допомогу цінними порадами, пропозиціями, рекомендаціями від колег-старост, від депутатів і керівників відділів і управлінь й апарату Надвірнянської міської ради, особисто від Надвірнянського міського голови Зіновія Андрійовича. Тому бажання працювати у такій команді лише подвоїлося.

Що ж вдалося мені з командою однодумців і доброчинців зробити у старостинському окрузі? Передусім, завдяки ранішим зусиллям і переконанням світлої пам’яті вчителя фізвиховання Парищенської школи Василя Рудака і футболіста-ветерана Василя Чіха зуміли реалізувати їх мрію і задум – спорудити спортивний майданчик зі штучним покриттям. Щоправда, планували урочисто його відкрити у березні 2022 року, але на перешкоді стала російська воєнна агресія. Однак це не завадило проводити на згаданому майданчику спортивні заходи, що, зокрема, підтвердило відзначення Дня села Парище позаминулої неділі, 23 липня.

За державні кошти відремонтовано 1,5 км вуличного освітлення. За такі роботи вдячний від імені старостинського округу депутатам міської ради Дмитрові Ковальчишину та Іванові Чіху, а також Надвірнянському міському голові Зіновію Андрійовичу.

- Очевидно, що Вам випала доля сприяти у поселенні і проживанні вимушено-переміщених осіб з початку повномасштабного вторгнення росії…

- На початку воєнної агресії ми у двох селах – Парищі і Лісній Велесниці прийняли і подбали про умови проживання для майже двох з половиною сотень ВПО. Зараз у наших селах проживає 4 їх сім’ї. Серед переселенців приїхали майже наполовину родичі, знайомі жителів наших сіл, а інша половина – люди і сім’ї, котрі вперше побували у наших селах.

- Визначальним напрямом Вашої діяльності є допомога воїнам-захисникам та участь жителів двох сіл у захисті Вітчизни.

- Майже 60 односельців, тобто жителів наших сіл, прописаних чи одружених, пов’язані із захистом Держави у лавах ЗСУ, тобто є нині учасниками бойових дій або є звільненими у запас фронтовиками.

Дякую односельчанам за допомогу нашим захисникам, найперше тим, які працюють за кордоном. Завдяки їм відправлено для потреб фронту більше десятка автомобілів, шість тепловізорів, два квадрокоптери, рації та амуніцію. Співпрацюємо і постійно взаємообмінюємося з сусідніми старостинськими округами нашої тергромади інформацією щодо забезпечення потреб і запитів фронтовиків. Недавно, приміром, мали замовлення на рацію, вартість якої майже 600 доларів США, яке ми самостійно й оперативно не змогли задовільнити. Тому за рахунок одноденного заробітку працівників відділів, управлінь, апарату і старостинських округів Надвірнянської ТГ виконали таке замовлення. Зараз очікуємо уточнення іншого замовлення щодо переліку запчастин для ремонту бойового автомобіля із зони бойових дій.

З наших двох сіл віддали своє життя у нинішній вій­ні четверо односельчан – Сергій Миколайович Рудак, Дмитро Михайлович Дутка, Степан Васильович Петрик і Андрій Тарасович Рудак. Ми завжди пам’ятатимемо їхній безсмертний подвиг і шануватимемо пам’ять про них. Їх увіковічено на Алеї Героїв у центрі Парища. На недавньому Дні села ми провели «Годину вшанування пам’яті за полеглими Героями». Спочивайте у Бозі, віч­ная Вам пам’ять, наші дорогі Захисники-Герої.

З приємністю відзначу, що для допомоги фронтовикам у нас активно діє Вайбер-група із майже сімома десятками учасників-меценатів, наших земляків, які працюють за кордоном. Стараємося пропонувати їм щомісячно надавати допомогу рівносильними грошовими внесками. Запрошуємо і спонукаємо для такої допомоги й інших учасників цієї Вайбер-групи.

- У час всенародного спротиву і рішучої відсічі ворогові відчутною є допомога релігійних громад.

- Передусім, слава Богу, у наших селах нема і не чути московського патріархату. У Парищі і Лісній Велесниці діють два храми ПЦУ і один УГКЦ. Люди, які вірять у Бога, і тепер усі згадали про Всевишнього. Похвально і відрадно, що і отці-священнослужителі, і церковні комітети, і релігійні громади стали єдиними й активними у допомозі фронту. Священники зі своїми вірними беруть спільну участь у заходах допомоги воїнам. Це проявляється, зокрема, у благодійних ярмарках для ЗСУ.

Під час відзначення Дня села 23 липня у неділю зранку відправлені Служби Божі у наших церквах. У першу серпневу неділю плануємо освятити меморіальний банер Герою-Захиснику Андрію Рудаку.

Безперечно, духовність і глибока віра та переконаність у Господню благодать допомагає нам усім на нинішньому непростому життєвому шляху.

- Ви уже згадували про функціо­нування спортивного майданчика на території Парищенського ліцею. А в чому ще проявляється співпраця і праця зі згаданим навчальним закладом?

- Звичайно, відчуваємо так само допомогу від учнівського й учительського колективів Парищенського ліцею, котрий очолює Микола Левицький. На жаль, дітей-учнів у наших селах у крайні роки меншає. З цієї причини припинено діяльність початкової школи у Лісній Велесниці. Хоча талановитої, здібної учнівської молоді є досить чимало. Це засвідчують високі позитивні результати учнівських олімпіад, спортивних досягнень та занять у позашкільних закладах. Високо оцінюю педагогічну майстерність і сумлінну працю наших учителів. Активні учні й учителі у проведенні сільських толок і громадських благодійних заходів для допомоги ЗСУ.

Принагідно хочу подякувати активному колективу дитячого садка «Золотий ключик» під керівництвом Люби Ковальчишин, працівники якого завжди відгукуються і беруть посильну участь у підготовці і проведенні благодійних ярмарків на підтримку ЗСУ.

Дітей і молоді меншає у наших селах, серед інших причин і тому, що відсутні доброякісні дороги. Розуміємо, що функціонування спортмайданчика і проведення ремонту шкільного спортивного залу ще більше привабить і залучить учнівську і сільську молодь до масових спортивних заходів.

Очевидно, що маємо бути готовими до майбутнього небажаного виклику, пов’язаного з можливим перетворенням Парищенського ліцею у гімназію внаслідок зменшення кількості учнів. Тут разом із зусиллями старостинського округу, дирекцією і вчительським колективом та батьківською громадськістю розраховуємо на підтримку і взаємоприйнятний позитивний варіант на користь функціонування ліцею з боку управління освіти, депутатського корпусу і керівництва Надвірнянської міської ради.

- Давайте повернемося до проблеми доріг…

- Маємо три напрями доріг у наших селах: Отинійський, Тлумацький і Надвірнянський (через Лісну Велесницю і Верхній Майдан). Найбільш критичним є стан дороги Надвірнянського напряму. Завдяки зусиллям міського голови Зіновія Андрійовича і депутатів Надвірнянської міської ради у міському бюджеті закладено 15,5 млн. грн. як співфінансування для ремонту згаданої дороги. Розраховуємо на взаєморозуміння і підтримку щодо співфінансування для цього у неменшому обсязі збоку ДП «Дороги Прикарпаття», як власника цієї дороги.

Дорога з Надвірної у Парище через Лісну Тарновицю – у компетенції Служби автомобільних доріг в області. Вона також потребує невідкладного ремонту, бо переважна кількість усіх пасажирських і вантажних перевезень припадає на неї.

У цьому році ми заклали кошти на підсипання піщано-гравійною сумішшю комунальних доріг у двох селах та на розширення мережі вуличного освітлення. Також передбачено встановити спортивний майданчик у Лісній Велесниці, аналогічний як у Парищі, а також встановлення силами жителів громади тротуарних доріжок на цвинтарях у Лісній Велесниці та Парищі. Потрібно зробити водовідведення у Парищенському ліцеї, а також замінити огорожу у дитячому садку «Золотий ключик». У найближчому майбутньому є невідкладна потреба у ремонті дахів у клубі, ліцеї та адмінбудинку старостинського округу.

- Яка Ваша оцінка реформи місцевого самоврядування та життєдіяльності двох сіл у Надвірнянській ТГ?

- У кожній реформі є свої «плюси» і «мінуси». На жаль, ковідна епідемія і війна у багато дечому перешкодила «плюсам».

Стараємося з колегами-старостами подавати свої пропозиції щодо змін і вдосконалення взаємовідносин у місцевому самоврядуванні, хоча знаємо, що від нас це не залежить у багатьох випадках, бо є вищі владні структури. Ось для прикладу. Ліквідація наслідків стихійного лиха, пов’язаного із повенями – раптовими і сильними протягом короткого проміжку часу, що зараз цього літа особливо характерно. Така проблема потребує негайного оперативного втручання. Бо наші річки і потічки зміліли, а люди захаращують їх русла. Тому повінь затоплює протягом лічених хвилин, руйнує мости і містки-кладки, завдаючи непоправної шкоди городним, присадибним ділянкам, житловим і господарським будівлям наших жителів.

Недавня повінь не завдала шкоди житловим будинкам у наших селах. Тому відповідні документи-акти про завдану шкоду не складали. Зазначу, що при допомозі депутатів Надвірнянської міської ради і міського голови Зіновія Андрійовича «вийшли на рівну дорогу» з ситуацією щодо очищення захаращеного русла біля моста між Лісною Велесницею і Парищем. Маємо намір і плани все-таки налагодити нормальний проїзд на цьому відрізку дороги.

Разом зі старостами нашої територіальної громади пропонуємо, аби на обласному чи вищому владному рівні передати-узаконити органам місцевого самоврядування повноваження, у тому числі фінансові і матеріальні, для оперативної невідкладної ліквідації наслідків стихійних лих (повеней, вітро­гонів тощо).

Вважаю, що післявоєнна, переможна пора має характеризуватися серйозними змінами законодавства на користь ширших прав і повноважень та фінансових можливостей для органів місцевого самоврядування, зокрема, у випадках стихійного лиха. Тобто будуть зняті нинішні бюрократичні «заурядозовані гальмівні» норми.

- Нарешті настала пора розповісти про урочистості з нагоди 359-ї річниці Вашого села Парище, які відбулися у неділю, 23 липня.

- Думаю, що найкращою оцінкою і відгуком на наше патріотичне свято, яке мало і благодійний характер, є інформація-вдячність про нього міського голови Зіновія Андрійовича та добірка світлин, які пропонуємо.

«Заходи розпочалися з вшанування Воїнів-Героїв біля меморіальних банерів на їх честь. Дякуємо Воїнам світла, які віддали найцінніше – своє життя за кожного з нас. На представленій виставці творчих робіт учнів Парищенського ліцею, концерті та Благодійному ярмарку жителі охоче могли придбати різні смаколики. Всі виручені кошти з ярмарку – понад 33 тис. грн. – будуть спрямовані на потреби Збройних Сил України. Благодійний захід об’єднав парищенців і гостей села, дав відчуття спільної, єдиної об’єднаної громади, яка щиро присвячує всю свою працю рідному селу, та з надією і вірою чекає великої Перемоги України.

Щиро дякую за роботу всім, котрі долучилися до проведення культурно-мистецького заходу: старості Парищенського старостинського округу Олегові Глинчаку, депутатському корпусу міської ради, директору Парищенського ліцею Миколі Левицькому. Особлива подяка працівникам культури – Андрію Боднару, художньому керівнику Парищенського БК, який проявив високий організаційний та творчий підхід до проведення урочистостей, директору БК Василеві Лацку за сприяння в організації заходу, Любі Андріївні Хабайлюк, поважній жінці, вчительці, яка підготувала та провела «Годину вшанування пам’яті за полеглими», а також організованій книжковій виставці «Моє село – моя краса» у сільській бібліотеці, очолюваній Ярославою Василишин-Марунчак. Діткам сподобались організовані атракціони та послуги наших талановитих аквагримерів.

Цього разу парищенці мали змогу побути в атмосфері мистецтва парищенських творчих людей у супроводі ведучих Світлани Федорів і Володимира Петрика. Перед громадою виступили осередок «Союзу українок» (Марія Стефанишин, Оксана Чіх-Камець), квартет «Байрактарчики», Олександр Савчук, Сергій Савчук, Денис Ребріш, Галина Савчук, молодіжна християнська спільнота «Віра», Христина Лацко.

У День села до Парища приїхали і гості: відомі, цікаві виконавці Надвірнянської громади з яскравими і якісними художніми виступами, зокрема, Гвіздського Будинку культури – Леся Боднарук і Марія Пилип’юк та лауреатка, володарка гран-прі Міжнародного конкурсу «Діти України», який нещодавно проходив у турецькому місті Мармарис, відома виконавиця від Молодківського Будинку культури Наталія Мандзюк.

У фойє БК парищенці та гості села мали змогу подивитися виставку народних промислів села, художні, мистецькі вироби парищенського художника Володимира Петрика та роботи інших юних і дорослих талановитих парищенців. Усупереч усім викликам ми повинні рухатись уперед, розвивати село та громаду.

Успішним і видовищним був турнір з міні-футболу, присвячений пам’яті Василя Михайловича Рудака, який відійшов у вічність. Цей захід став найбільш очікуваною подією для жителів села, адже футбол є улюбленою грою для багатьох жителів.

Чотири команди зійшлися на полі, готові вирішити хто стане переможцем цього змагання. Цей турнір став важливою подією в історії села Парище. Він дозволив жителям згуртуватися та поділитися радістю спорту.

Ця подія надихає нас на подальші спортивні звершення та розвиток футболу. Дякую організаторам та усім учасникам турніру, які популяризують спорт у нашій громаді! Дякуємо ЗСУ за можливість проведення заходів та за мирне українське небо! Дякую також кожному, хто долучився до Благодійного ярмарку та зміг внести свою часточку в майбутню Перемогу! Бажаю всім нам якнайшвидшої Перемоги та жити під мирним українським небом!».

- Які маєте плани на найближчий період?

- Ми переконалися, що у наших селах позитивно сприймають і підтримують благодійні ярмарки для допомоги фронтовикам. Тому плануємо провести ще щонайменше два благодійні заходи у рамках відзначення цьогорічної 32-ї річниці Незалежності України та Кубка з футболу пам’яті нашого односельчанина Василя Чіха на Свято Покрови і 81-ї річниці створення УПА – 1 жовтня (за Новоюліанським календарем). Маємо намір також спробувати заявити нашу футбольну команду села Парища для участі у Чемпіонаті і Кубка району.

На завершення хочу побажати, щоб пошвидше закінчилася нашою Перемогою кровопролитна війна з російським агресором і щоб хлопці-захисники повернулися живими і здоровими до своїх рідних. Щоб ми могли подивитися один одному сміливо в очі з усвідомленням, що коли вони воювали, то ми тут, у тилу не зганьбилися, а всіляко допомагали їм. Щоб кожна людина щогодини, щоднини і защораз думала, що вона може корисного зробити для громади, рідного села й України.

Розмову вів Іван Гриджук.