Газета по-надвірнянськи
 

Білоославський ліцей імені Марійки Підгірянки: його 85-річчя, учні, учителі, долі, погляд у завтра

8 вересня 2023, 09:35 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 336 переглядів

Цьогорічний Першовересень Білоославський ліцей зустрів знаковими датами: виповнилося 85 років першого збудованого дерев’яного приміщення школи, директор Степан Івасюк відзначив у серпні своє 60-річчя і 25-річчя свого директорування. Він з нагоди 32-ї річниці Незалежності України нагороджений Подякою голови Івано-Франківської обласної ради та іменним годинником. До його раніших численних освітянських грамот і подяк районної і обласної влади додалась також Подяка Міністерства освіти і науки України.

Скромні архівні рядки доносять, що упродовж 1934-1938 років завдяки старанням тодішнього війта Петра Струка і лісничого Козьмінського, поляка за національністю, у центрі Білих Ослав збудували гарну двоповерхову школу, споруда якої вражає своєю архітектурою й автентичним виглядом і досі. Сільський уряд у 30-х роках минулого століття вирішив продати громадський ліс в урочищі Містки, а частину залишити, як будівельний матеріал, для школи. День у день трудилися теслярі із села Заріччя при великій допомозі громади Білих Ослав. Спочатку у новому приміщенні на другому поверсі розмістилися помешкання для вчителів, а на першому – класи для навчання. Для виробничих цілей використовували і велике світле підвальне приміщення. Так у 1938 році білоославські школярі почали навчатися у новій школі. До початку війни учителювали родини Гута разом із дружиною і двома доч­ками, Демчина з дружиною, Лідвіна, Протащук, Біличка, а зразу після війни Харитя Маковійчук. Про це довідуємося із книги «Білі Ослави. Село моє – колиска моя» завідувача Музеєм Марійки Підгірянки Василя Левицького, виданої у 2000 році завдяки сприянню тодішнього депутата Білоославської сільської ради, директора школи Степана Івасюка.

IMG-36cc766c3b0629141579e8e

Розповідає Степан Івасюк:

- Я вступив на посаду директора Білоославської середньої школи 28 серпня 1998 року, змінивши на цій посаді Богдана Павловича Боднарука, котрий 17 років віддав цій праці і ще 11 літ продовжував працювати учителем фізики. Я до цього рік попрацював у Чорнопотоківській школі, а потім десяток літ учителював у своїй рідній Білоославській.

Посада директора виявилась для мене незвичною, хоча я знав уже непогано колектив, учителів, котрі мене ще вчили, зрештою, у мене майже вся сім’я також педагоги. Завдячую у підтримці на перших порах на керівній посаді Богданові Боднаруку, тодішнім заступникам директора Олександрові Скуратівському, Дмитрові Вертипороху, Ользі Ванчуляк. Приємно, що й через роки картини з пейзажами Карпат, намальовані Дмитром Вертипорохом, й досі прикрашають нашу школу. Відзначу також і те, що наша школа серед більше півсотні навчальних закладів Надвірнянщини тримала постійно високий рівень у навчальному процесі і у виховній роботі. Ми постійно відчували підтримку районного відділу освіти, його методкабінету та інспекторів.

З погляду років залишилась приємна думка про голову райдержадміністрації Романа Гончарука. Він неодноразово бував у селі і відвідував наш колектив. Запам’ятався його жорсткий управлінський стиль, що, на мою думку, лише сприяло діловим стосункам між керівником району і керівництвом нашої школи.

За 25 років директорування я переконався, що допомагають тому, котрий сам намагається і працює за вимогами часу. Допомагала не лише районна і місцева влада, але й колектив, який повірив і жодного разу «не підставляв» мене, як молодого керівника, хоча ситуації були різними. Я вдячний за допомогу також батьківським комітетам та жителям села. Не пам’ятаю жодного випадку, коли ми від імені навчального закладу звернулися до односельчан усіх віросповідань і щоб вони не допомогли. Просто треба вміти попросити людей і вчасно, по-людяному подякувати їм.

Звичайно, усе залежить від команди, а вона у нашій школі була і є на належному рівні. Головне – бути чесним, відвертим перед колективом і тоді люди повірять тобі. Моя, чи радше, наша команда за ці чверть віку оновлювалась тричі. Після згаданих раніше трьох заступників директора їх наступниками стали Наталія Грещук, Валентина Щерб’юк і Ганна Гуменюк. А на нинішньому етапі «помолоділу» команду заступників представляють Наталія Чуревич, Михайло Жигалюк і Мар’яна Слезінська. До речі, Мар’яна Слезінська і Михайло Жигалюк – єдині учні нашого ліцею, які за цільовими направленнями дирекції навчалися у Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника і працюють у рідній школі. Мар’яна Слезінська відома як переможниця обласного конкурсу «Вчитель року» у номінації «Початкові класи» у 2017 році. Маю тверде переконання, що така молода команда не тільки закріпить досягнення наших попередників, але й внесе свій струмінь свіжості й оновлення у педагогічну діяльність.

IMG-4e0d10e61b552b81e390509

- Ваш ліцей у почесному ряді навчальних закладів Надвірнянщини, які носять славетні імена. Оновіть у пам’яті перебіг присвоєння імені Марійки Підгірянки школі у Білих Ославах.

- Процес присвоєння імені славної землячки Марійки Підгірянки нашій школі довготривалий і багаторічний. Остаточне рішення про це прийняла 13-а сесія Надвірнянської районної ради від 8 червня 2017 року. До цього приклалося чимало педагогів та жителів нашого села. Хочу тут із приємністю згадати і висловити вдячність Василеві Левицькому, багаторічному і незмінному завідувачу Музею Марійки Підгірянки, члену НСЖУ, лауреату премій: обласної просвітянської імені Марійки Підгірянки та районних імені Надії Попович та імені Юрія Шкрумеляка. Маємо тісну співпрацю з Музеєм, бо жодна зустріч делегацій чи семінар педагогів, або інших навчально-виховних заходів з участю приїжджих гостей не обходиться без екскурсій у Музей та ознайомлення з творчістю славної землячки – Поетеси і Вчительки. Завдяки таким людям, як Василь Левицький, в Україні і світі знають про наше село Білі Ослави, як малу Батьківщину його славної уродженки Марійки Підгірянки. Згідно з рішенням Делятинської селищної ради, як засновника, 13 січня 2021 року Білоославська ЗОШ І-ІІІ ст. стала ліцеєм імені Марійки Підгірянки.

- За чверть століття маєте певні здобутки у господарській шкільній діяльності…

- Звичайно, ця діяльність досить помітна завдяки допомозі батьків наших учнів, колективу ліцею та владних структур. Пригадується, як у 2008 році повінь затопила підвальне приміщення і пошкодила дах першого (старого) корпусу школи. При сприянні відділу освіти райдержадміністрації тоді перекрили дах старого корпусу, а через рік і дах нового корпусу, в якому добудували третій напівповерх. Щоправда, останній ще до кінця не дообладнаний. Тут розраховуємо на допомогу громади.

У часи керівництва відділом освіти РДА Богдана Клим’юка, Михайла Винника і Степана Северилова вcтановили нові дерев’яні вікна та оббили вагонкою старий шкільний корпус. Методом шкільних толок спорудили надвірний санвузол, а пізніше обладнали-добудували внутрішній туалет з сучасним дизайном. Спорудили спортивний майданчик зі штучним покриттям. Відбудували громадським способом (толокою) будівлю шкільного тиру й актову залу, а також парадний вхід та сходи. Зараз проводимо ремонт спортзалу і це питання перебуває на контролі у керівництва Делятинської селищної ради, особисто голови Богдана Клим’юка.

У нашому ліцеї діє потужна кафедра інформатики. Маємо чотири обладнані комп’ютерні класи, чим, напевно, не похвалиться котрась із міських шкіл. Це стало можливим завдяки виграному нами фінансовому гранту у програмі «Сільська школа: ІТ-технології ХХІ століття» у розмірі 150 тис. грн., а також виділеним коштам із районного (25 тис. грн.) і сільського (10 тис. грн.) бюджетів, за які ми закупили комп’ютерне обладнання. У 2019 році наші односельчани-заробітчани у США презентували для рідної школи 30 комп’ютерів.

Зараз домуровуємо із цегли понад 200-метровий паркан-огорожу уздовж центральної дороги для створення безпечного освітнього сере­довища. Добрим на початок у цій справі став наш колишній учень Мирослав Дідик, котрий нині проживає у США, пожертвувавши для цього 3 тисячі доларів США. Посильною у цьому є допомога трудового колективу, який створив фонд допомоги ліцею і поповнює його щомісяця одним відсотком від заробітної плати.

IMG-c732dc7cc99e9653820338d

Два роки тому, коли школа стала ліцеєм, за рахунок залишків освітньої субвенції обсягом 1,754 млн. грн. закупили обладнання для кабінетів фізики, хімії , біології, а також спортивне та обладнання для предмета «Захист Вітчизни».

Важливим напрямом є шкільне харчування. Я є прихильником того, що воно обов’язково має бути, передусім, для дітей пільгових категорій – вимушено переміщених осіб, учасників російсько-української війни тощо. Торік у нашому ліцеї навчалися 57 дітей з числа ВПО, зараз їх – 7. Інклюзивним навчанням охоплено 5 дітей. А всього торік ми розмістили у класах 280 ліжкомісць для переселенців і старалися створити їм комфортні умови. Для забезпечення сучасними партами для учнів 5-6 класів (а їх у нас 132) згідно з вимогами «Нової української школи» для нашого ліцею з Делятинського селищного бюджету виділено 584,8 тис. грн.

За увесь період мого керівництва школою ми відчували і відчуваємо допомогу Білоославського і Зарічанського лісництв Делятинського держлісгоспу, а також усіх підприємців нашого села.

Попри такі уже здійснені господарські справи у нашому ліцеї потребує встановлення системи централізованого опалення у старому корпусі, адже таке дозволяє потужність котла у новому корпусі. Уже виготовлена проектно-кошторисна документація на добудову приміщення шкільної їдальні, справа лише за її практичним втіленням, та цьому перешкодила війна. Примітно, що ми закупили сучасне кухонне обладнання, яке перебуває на збереженні. Село має гостру потребу у закладі дошкільного виховання. Приміром, зараз уже подано більше чотирьох десятків заяв батьків дошкільнят.

- Серед важливих напрямів діяльності ліцею є допомога воїнам-захисникам та створення безпечних умов для навчання…

- Майже з перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора наші учительський і учнівський колективи допомагали продуктами харчування через ГО «Воїни АТО «Прикарпаття» на чолі з учасником бойових дій, депутатом районної ради Юрієм Остапчуком, а згодом перейшли на адресну допомогу воїнам-вихідцям із нашого села, періодично перераховуючи одноденний заробіток у межах 40-80 тис. грн. На цьогорічному «Благодійному ярмарку» на День Незалежності 24 серпня ми реалізували виробів-смаколиків та зібрали кошти на загальну суму 10 тис. грн., які передані для потреб ЗСУ. Наш учитель Василь Дідик уже півтора року боронить територіальну цілісність України на передовій. Зараз на фронті перебувають понад півсотні наших односельчан – випускників школи. На жаль, двоє з них Дмитро Бойко і Василь Мольчиц віддали своє життя за незалежність України. Найближчим часом на фасаді ліцею цим двом Героям-захисникам будуть встановлені пам’ятні анотаційні дош­ки.

Закупили необхідні матеріали й облаштували з допомогою батьківського комітету приміщення-укриття для учнів. Якщо торік у нас була змішана форма навчання, то цьогоріч плануємо очну форму навчання.

- Усе-таки внаслідок відчутної специфіки навчально-виховного процесу в ліцеї у гірській місцевості Ваш навчальний заклад відомий випускниками.

- За понад три десятиліття своєї педагогічної праці переконався, що така школа, як наша, у гірському селі має, передусім, специфіку у способі добирання до школи. У нас немає шкільного автобуса, тому використовуємо автотранспорт міжшкільного навчально-виробничого комбінату. Вважаю, що ще недостатня увага Держави до потреб сільської школи у гірській місцевості, передусім, у забезпеченні навчальним обладнанням. Очевидно, на найвищому рівні ще не усвідомили тієї аксіоми, що завдяки селові живе і розвивається держава.

IMG-04fd044213353df229cb1cd

Цьогорічна випускниця, золота медалістка Марія Поварчук отримала високий бал з української мови і загальний у Національному мультипредметному тесті. Дирекція школи і Білоославський старостинський округ їй, як дитині із малозабезпеченої багатодітної сім’ї, посприяли у забезпеченні інтернетом у домашніх умовах. Своєрідна вдячність за це – Марія Поварчук стала студенткою Івано-Франківського медуніверситету державної форми навчання.

- Які Ваші побажання – учням, учителям, односельчанам у новому навчальному році?

- Найперше – усім здоров’я і мирного неба. Я повсякчас наголошую, що ми всі на фронті – гуманітарному, учительському, учнівському. Миру і миру, найшвидшої перемоги усім нам! Щоднини і щомиті дякуймо нашим Збройним Силам України за можливість мирно жити і працювати у нашому тиловому краї. Тільки глибока віра і свідоме навчання, внесок кожного і на кожному місці воїнам-захисникам допоможе нам наблизити таку жадану перемогу.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».

Василь Левицький,

завідувач Музею Марійки Підгірянки, член НСЖУ, випускник Білоославської десятирічки 1975 року

- Визначаю нашу Білоославську школу, в якій працювали і навчалися, як кузню кадрів директорів шкіл Надвірнянщини та навчальних закладів за її межами: Олексій Орел, Дмитро Грещук (перший директор, вихідець із Білих Ослав), Богдан Боднарук, Степан Івасюк, Петро Василишин, Ярослав Гуменюк, Микола Козловський, Василь Щерб’юк, Василь Обідняк, Богдан Клим’юк, Михайло Струк, Василь Лейбюк, Василь Косюк, Василь Слезінський.

Серед випускників школи: два Заслужені журналісти України Тамара Лейбюк (Поварчук) і Василь Гринюк, Заслужений лісівник України Василь Гуменюк. Чимало вихованців дослужились до високих військових звань, є доценти і кандидати наук у галузі освіти, техніки, медицини, економіки, психології, працюють у Києві та Івано-Франківську. Є талановиті й успішні працівники у світових фірмах у сфері ІТ-технологій; переможці обласного конкурсу «Вчитель року», а Руслан Струк – чемпіон Європи з боксу серед юніорів. Три роки ставали переможцями у Всеукраїнському конкурсі «Люби і знай свій рідний край» вихованці гуртка з бісероплетіння. У школі працює Заслужений працівник охорони здоров’я України медсестра, «білоославська невіст­ка» Ганна Гринюк (Гаврилюк) і Валентина Щерб’юк – член НСЖУ, режисер шкільних заходів і святкувань, відзначена медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».

Ми, вчительство народу,

В чету стаєм одну

За волю, за свободу,

За край, за Вітчизну.

Ці рядки із вірша «Складаємо присягу» (1930 р.) Марійки Підгірянки залишаються досить актуальними у наш час, передусім, для учительства й учнівства нашого Білоославського ліцею, як і для всіх освітянських закладів України. З Богом і Господнім благословенням у новий навчальний рік!

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!