Карби життєві пам’яттю і добром для людей багаті

Чи не у кожного з нас із дитинства є зарубок-карб, поверненням до якого оживлюємо свій життєвий шлях. Мальовнича річка дитячих літ Самара у селі Вербки у Дніпропетровщині якраз і стала тією відмітиною, у котрій залишився милий спогад шкільних літ. Уже дорослі трудівничі роки єдналися із Бистрицею Надвірнянською, яку у давнину нарекли Чорною Бистрінню. А саме місто Надвірна у 60-ті роки минулого століття, коли в нашому краї панував своєрідний нафтогазовидобувний і переробний бум, засвітилося не лише на Прикарпатті, але й в Україні й діаспорі пісенними рядками «Місто Надвірна, що сяє вогнями, вогнями, вогнями кохання і добрих надій». І в усьому цьому причетний своєю долею Володимир Опанасович Троценко, котрий у ці вересневі дні відзначає свій 75-літній ювілей.

Вересень для нього не лише пов’язаний з особистим Різдвом, але й з тим, що протягом крайніх десятиліть у другу вересневу неділю відзначають професійне свято нафтовиків і нафтопереробників та День міста Надвірна, в якому він проживає уже майже півстоліття.

Така дещо оромантизована проекція на свій шлях життєвий сягає і тяжкої випробувальної, здавалось би, понад людські сили і можливості, тяглості дідів-прадідів, бабусь і прабабусь, котрим довелося зазнати жахіть голодомору 1932-1933-го та насильницького виселення, як куркулів у холодний Сибір. І як тут не згадати біблійне «хто терпен, той спасен». Бо десь ота згадана тяглість осяйнила-проклала стежину для розвитку, утвердження, визнання, життєвого і родинного щастя Володимира Троценка.

- Я народився 26 вересня 1948 року у місті Мінську в сім’ї начальника виробничо-диспетчерського відділу Мінського автозаводу Опанаса Михайловича Троценка та інструментальниці цього заводу Троценко (Ксеневич) Ніни Устинівни, – розповідає про себе наш ювіляр. – Батько і мати виросли сиротами, дідусь і бабуся (по батькові) померли під час голодомору у 1933 році. Дідуся і бабусю (по матері) вивезли у Сибір через їхнє дворянське походження. Мама залишилась у Білорусії з сестрою і більше з батьками не зустрічалась. У 1951-му сім’я переїхала у Дніпропетровщину. Батько працював електриком, завідуючим фермою, заступником голови колгоспу, а мати теж у колгоспі.

Після закінчення Дніпро­петровського хіміко-технологічного інституту Володимир Троценко свій трудовий шлях розпочав із дружиною Магдалиною у Надвірнянському нафтопереробному заводі (нині ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»). Пройшов шлях від оператора, старшого інженера-лаборанта, старшого інженера-технолога, заступника начальника цеху до заступника директора з виробництва і збуту цього підприємства. Із 1998 по 2003 роки – перший віце-президент з комерцiйно-фiнансових питань, президент, голова правлiння, перший заступник голови правлiння – технiчний директор ВАТ «Нафтохiмiк Прикарпаття». Тоді збудовано: дільницю з прийому Долинської нафти з автоцистерн та відвантаження світлих нафтопродуктів в автоцистерни, а також нафтопровід Жулино-Надвірна; розпочато будівництво товарного парку для трубопровідної нафти. У 2003-2007 роках – член правлiння ВАТ «Укрнафта», заступник голови правлiння з переробки нафти і газу ВАТ «Укрнафта». У 2007-2011-х – заступник голови правлiння з питань розвитку газопереробних виробництв – член правлiння ВАТ «Укрнафта», згодом очолював департамент будівництва та науково-технічної політики ПАТ «Укрнафта». Безпосередньо займався питаннями модернізації виробництва та капітального будівництва, освоєння та впровадження передових технологій. У ті роки збудовано і введено в дію Артюхівську дотискуючу компресорну станцію (ДКС), установки підготовки нафти і газу на Бугреватському, Артюхівському та Велико-Бубнівському нафтогазових родовищах. Споруджено дві сучасні компресорні станції – дотискуючу і газліфтну – та соціально-побутовий комплекс (майже своєрідне містечко наф­товиків у Карпатах) на Микуличинському нафтогазовому родовищі, проведено реконструкцію Пасічнянського цеху Долинського ГПЗ із будівництвом нової установки низькотемпературної сепарації газу.

За 12 років освоєно 2 мільярди гривень (на той час майже 300 мільйонів доларів США) на об’єктах капітального будівництва «Укрнафти», а також 4 мільярди грн. на реконструкцію об’єктів транспортування, підготовки та переробки нафти, зокрема, і в Надвірній.

Володимир Опанасович – автор 170 рацпропозицiй та 10 винаходiв у нафтопереробній галузі, Заслужений рацiоналiзатор України, Заслужений працівник ПАТ «Укрнафта», член-кореспондент Української наф­тогазової академії, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня та медалі «За заслуги перед Прикарпаттям». Був обраний депутатом Надвірнянської міської ради 3-го демократичного скликання.

Особливо ювіляр дорожить достойною нагородою – Почесною Грамотою Глави УГКЦ Кардинала Любомира Гузара. Це своєрідна вдячність за сприяння будівництва Собору Благовіщення Діви Марії у Надвірній та монастирів у Київі: чоловічого Святого Василія Великого і жіночого Сестер Служебниць.

Зараз Володимир Троценко – засновник корпорації «Смарагд Прикарпаття», яка веде родинний бізнес з будівництва житла й об’єктів соціальної сфери, а також торгівлю будівельними матеріалами і нафтопродуктами. Корпорація, як і його засновник та керівники, особисто і від колективу, постійно допомагають Збройним Силам України та воїнам-захисникам, які працювали і рідні яких працюють в корпорації – транспортом, коштами і пальним.

Надійною підтримкою і відрадою Володимира Опанасовича є міцна родина. З дружиною Магдалиною Степанівною відсвяткували цьогоріч «золоте весілля», виховали трьох дітей, нині радіють вісьмом онукам. Своїми успіхами діти завдячують батьковій науці: донька Тетяна очолює один з найкращих на Прикарпатті готельний комплекс «Смарагд»; старший син Андрій – директор корпорації «Смарагд Прикарпаття», очолював Івано-Франківську обласну держадміністрацію у період Революції Гідності у 2014-2015 рр., був депутатом Івано-Франківської обласної ради, головою її екологічної комісії; молодший син Юрій – працював начальником Івано-Франківської обласної виконавчої служби.

Вислів, який став життєвим дороговказом для Володимира Опанасовича «Спіши робити добро людям» особливо ціниться у наші дні, коли є потреба по-християнському підтримати людину, укріпити її у вірі, доброті, порядності як Українця.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».

Дружина Магдалина, дочка Тетяна,

сини Андрій та Юрій із сім`ями,

онуки Владислав, Володимир, Станіслав, Вікторія,

Соломія, Ксенія, Марія-Магдалина і Даринка

від щирої душі вітають

дорогого і шанованого чоловіка,

люблячого батька і дідуся

ТРОЦЕНКА Володимира Опанасовича

із Надвірної

із 75-річним ювілейним днем народження,

який він святкуватиме 26 вересня.

Хоч сивина давно на скронях,

Та душею молодійте на весь вік.

Нам не віриться сьогодні,

Що Вам, рідненький, 75-й рік.

Сьогодні ми низенько вклоняємось Богу,

Щоб здоров`ям і щастям стелив Вам дорогу.

Бо ми – дружина, діти і онучата

Хочемо сотий Ваш рік зустрічати.

Живіть, творіть під сонцем осяйним,

Хай вашим другом буде кожна днина,

І будьте вічно молодим,

Як в колоску зернина.

Щоб в домі Вам завжди було багато,

А кожен день прожитий – святом.

Хай Матінка Божа буде із Вами,

Ісус хай здоров`я дарує віками!