Відблиск згаслого променя

Наближається день, як згасла свіча Соросівського учителя Ірини Юріївни Голіней-Наливайко, запалена Богом у її душі при народженні. Цього дня, 29 вересня 2021 року, напередодні Дня Учителя, вона залишила незагоєну рану, смуток, жаль і спогад для рідних, знайомих і свого чоловіка, з яким у парі прожила 62 роки.

Та, напевно, вогник-пломінець тієї свічі не згасне, а залишиться пожиттєво у душах рідних, знайомих, чоловіка і сина та відблискуватиметься про Людину часу – Ірину Юріївну, котру ласкаво і з любов’ю школярі нарекли «Іринка» та називали «Учителька від Бога». Ірина Юріївна – мудра жінка, щедра, ласкава, чарівна і весела, мужня, за натурою – «бунтар», усміхнена, розважлива, акуратна, любляча мама, чудова господиня, вишивальниця, Берегиня Роду, побожна і ще… вродлива. З маленької дівчинки-сироти (батько загинув у дивізії «Галичина» 1945 року) за час її діяльності у школі виросла і зросла до морального авторитету як великий Педагог. Вона була Велика, але вміла ставати малою, слова якої здавалися простими і всім зрозумілими, але дуже глибокими.

Її моральні настанови: не нашкодь. Пам’ятай, щоб не нашкодити і не скалічити на ціле життя своїми діями чи порадами інтригуючи осіб. Не тільки «замисли», а головне – «розмисли» повинні бути у діях усіх тих, котрі пов’язали своє життя із вихованням особистостей. Завдяки дотриманню цього принципу та безпосереднього втручання Ірини Юріївни у стосунки новостворених молодих та багатолітніх пар учителів-колег і жителів Делятина, багато з них уникли сімейних розлучень. Поспішай робити добро. Непомітно залишай помітний слід. Живи з Богом!

Завдяки наполегливості і старанням Ірини Юріївни школярі – діти «ворогів народу» і священників – одержували медалі у Делятинський СШ № 1. Завдяки результатам міністерської перевірки знань, умінь і навиків учнів нашої школи з хімії і біології Делятинську СШ № 1 визнали у рейтингу на четвертому місці серед шкіл України. На згаданих уроках Ірини Юріївни був присутній міністр освіти Удовиченко зі своїм заступником, фахівцем із хімії і біології. Вражений заступник міністра після відвідин уроків Ірини Юріївни заявив, що в Київі не зустрічався з таким блискучим, мистецьким проведенням уроків зі згаданих предметів.

На згадку і пам’ять про Ірину Юріївну надходить багато спогадів її колег по спільній навчально-виховній роботі. Пропоную один із таких спогадів учительки-колеги, ветерана педагогічної праці Галини Василівни Міцкевич, який характеризує стосунки Ірини Юріївни з колективом педагогів та її ставлення до роботи.

Степан Голіней,

колишній директор

Делятинської СШ № 1.

«Сіяла любов там, де панувала ненависть…»

Світлої пам’яті Ірина Юріївна Голіней залишилася у моїй та пам’яті колег-педагогів знаряддям Божого миру, бо сіяла Любов там, де панувала ненависть. Вибачення – там, де панувала кривда. Єдність – там, де панував сумнів. Надію – там, де панував розпач. Радість – там, де панував смуток.

Вона уміла піднайти до кожного потрібне слово розради, а як треба – пожартувати для потіхи. Це була душа нашого колективу Делятинської СШ № 1. Пригадую поїздку вчителів нашої школи у тодішній Ленінград. Напевно, учителі інших шкіл, які їхали з нами в одному вагоні, залишились враженими, бо наша Ірина Юріївна і жартувала, і співала з нами, і готувала нам їжу. Зринає у пам’яті, як уночі до нас у вагон завітали чужі захмелілі чоловіки і почали залицятися до наших молодих учительок. Перед ними стала Ірина Юріївна, мовивши: «Я їхня мама, це мої доньки!» А коли привела нашого, вже покійного Юрія Вервегу, то нічні залицяльники миттю повтікали…

Всюди вона нас оберігала. Як сказав святий Франциск: «Бо даючи – одержуємо,прощаючи – дістаємо прощення, а помираючи – народжуємось до життя вічного через Ісуса Христа, Господа нашого».

Галина Міцкевич,

ветеран-педагог.