Газета по-надвірнянськи
 

Вшанування Національного прапора у Перерослі

17 листопада 2023, 10:11 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 378 переглядів

Поєднання синього і жовтого кольорів уперше з’явилося на гербі Львова. Правитель Галицько-Волинського князівства, король Данило Галицький подарував місту, заснованому у 1256 році, герб із зображенням золотого лева на синьому тлі. Козаки Запорізької Січі також часто на прапорах мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи із XVIII століття. Галичани ще у 1848 році вважали синьо-жовтий стяг символом протесту.

За часів Української Народної Республіки у битвах за свою свободу українські воїни йшли у бій під синьо-жовтими прапорами. У битві під Крутами над захисниками української свободи майоріло саме таке знамено. Після завоювання України більшовиками та утворення УРСР затверджено прапор республіки: червоне поле, а у верхньому кутку – синьо-жовтий прапорець. Але у 1919 синьо-жовтий колір зник із прапора з ідеологічних міркувань. Прапором Карпатської України у1938-1939 роках став синьо-жовтий стяг.

Безимени-1

30 червня 1941 р. у Львові після проголошення Акту відновлення Української держави на вершині Князівської гори підняли національний прапор.

У 1945-1950 роках радянська влада жорстоко розправилася з рухом опору в Західній Україні, виславши мільйони тих, котрі воювали в ОУН-УПА, у німецькому полоні і цивільних жителів, які допомагали повстанському рухові, до концентраційних таборів. По війні загострився русифікаційний курс в Україні.

Діям радянської влади протестували свободолюбиві жителі села Перерісль у Надвірнянщині. 31 жовтня 1953 року група юних патріотів села виготовила національний прапор і підняла його у центрі села навпроти сільської ради.

Восьмикласники Переріслянської школи – 4 хлопці і 3 дівчини, пасучи корів на вигоні села, вирішили виготовити прапор і ввечері повісити на стовпі, де був прикріплений гучномовець, з якого велась пропаганда радянського способу життя. У цій групі були три двоюрідні брати. Дівчатам доручили знайти матеріал і пошити полотнище. Хлопці у майстерні свого дядька-столяра виготовили древко. У вечірній час, коли молодь і жителі села дивились фільм у сільському клубі, хлопці миттєво вибрались на стовп до гучномовця і прикріпили національний стяг. Шум мотора-генератора, який давав струм до кіноустановки, допоміг хлопцям бути непоміченими. Коли глядачі вийшли з клубу, то побачили національну святиню, яка закривала гучномовець. Звістка швидко поширилася по селу і люди приходили подивитись на стяг, який закривав пропагандиста-«брехунця». На другий день недільного ранку дільничний міліціонер Байляк разом із головою сільської ради зняли національний прапор. Почалися пошуки патріотів. У навколишніх селах у крамницях шукали взірці тканин, які могли бути ідентичними до тканини, з якої пошили полотнище. У школі опитали всіх учнів. Але пошуки не дали результатів. Районні правоохоронці про подію повідомити область і столицю.

У Міністерстві внутрішніх справ Української РСР (міністр генерал-лейтенант Т. Строкач) забили тривогу, але змушені 4 листопада 1953 року під грифом «Цілком секретно» повідомити про інцидент до Москви, зокрема, начальнику 4-го управління МВС СРСР генерал-лейтенанту Харитонову Ф. П. Мені в архівах Українського визвольного руху вдалося віднайти копію секретного повідомлення про подію в Москву.

До групи сміливців входили семикласники Абрат (Пушко) Катерина Іванівна, 1936 р. н., Гуйтин (Яковин) Катерина Миколаївна, 1937 р. н., Кравчук (Остап’юк) Ірина Петрівна, 1936 р. н., Абрат Михайло Іванович, 1937 р. н., Непеляк Ярема Іванович, 1936 р. н., Непеляк Михайло Миколайович, 1937 р. н., Фединяк Іван Павлович,1937 р. н.

Із живих учасників патріотичної акції у Перерослі проживає пенсіонер Ярема Непеляк. Він закінчив технікум і інститут, працював на Надвірнянському нафтопереробному заводі. У 1991-му у Перерослі став одним із засновників осередку Народного Руху України, пізніше головою сільської ради.

За радянських часів синьо-жовте знамено використовували підпільно, бо в СРСР це каралося ув’язненням на два роки. 18 вересня1991року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим кольорами статус офіційного державного національного прапора країни.

У 2018-му у Перерослі урочисто відкрили на приміщенні сільського будинку культури пам’ятну таблицю юним патріотам села, у виготовленні якої посприяв уродженець Переросля, Почесний громадянин м. Івано-Франківська, генеральний директор ДП «ВО «Карпати» Дмитро Втерковський. 31 жовтня цього року у селі відзначили 70 річчя підняття прапора.

Відчувалось, як ревно бережуть нашу національну святиню вихованці Прикарпатського військово-спортивного ліцею, які маршовим кроком пройшлися під знаменом і урочисто віддали шану юним патріотам села. До Переросля на урочистості вони прибули із заступником директора ліцею майором Ярославом Барганом.

Ведуча пам’ятного віча Ольга Багрійчук розповіла про історію пошиття і встановлення прапора напередодні 35-ї річниці ЗУНР. У святкуванні взяли участь учні, учителі Переріслянського ліцею та громадськість села. Ярема Непеляк згадав деталі того патріотичного вчинку своїх ровесників. Сільський голова Володимир Молдавчук вручив Яремі Непеляку медаль «За заслуги перед громадою». Рідні інших шістьох сміливців, котрі відійшли у вічність, отримали з рук Володимира Модавчука «Пам’ятну пошану Переріслянської громади». З патріотичною програмою виступили вихованці зразкового драматичного колективу «Хоробрі мандрівники» Переріслянського будинку культури (кер. Ганна Насадюк).

Ігор Андруняк,

член Національної спілки краєзнавців України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!