Найважчий тиждень у моєму житті

Півроку пошуку, надії, відчаю, знову надії, остання зустріч і назавжди прощання із загиблим сином Володимиром.

На війні він втрачав друзів і побратимів. Ми, його рідні, були його підтримкою і сумували разом з ним, а тепер підтримують нас. Дякую Всім за допомогу в пошуках, за молитви, за співчуття, за допомогу і Вашу присутність у прощанні і проведенні в останню путь.

Дякую за Ваші пожертви, які в сумі 56 000 гривень переведені на збір його бригади «Авто для піхоти». Нехай наші Захисники повертаються додому живими і неушкодженими. Він вистояв і ми вистоїмо! Слава Україні!, звертається із вдячністю Ірина Токарук, мати воїна-героя Володимира Токарука.