Газета по-надвірнянськи
 

Шана Тобі, Лікарю від Бога

22 грудня 2023, 16:30 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 336 переглядів

Наприкінці серпня цього року у Надвірнянську центральну райлікарню поступив із важкою урологічною хворобою мій колишній колега по роботі (із певних етичних міркувань імені не називаю). Життя склалося так, що єдиний син ще молодим помер у сні, дружина відійшла недавно у вічність. Тому старенький 93-річний чоловік залишився сам у чужому місті. Довелося подати руку допомоги, щоб сумління не замучило.

Лікував його молодий лікар-уролог Ковалюк Володимир Володимирович. Я і раніше чула добрі відгуки людей про цього лікаря, а тепер довелося познайомитися ближче. Спочатку старенький був такий хворий, що буквально качався по підлозі і кричав від болю, інколи ввечері здавалось, що до ранку не доживе, Але малу-помалу цей молодий лікар підібрав правильне лікування і вивів хворого з такого важкого стану. Володимир Володимирович не казав: «Подивіться у паспорт, скільки йому років?», не чекав ніяких дарунків від старенького пенсіонера, а постійно щоденно проводив різні процедури до тих пір, поки стан хворого не покращився і хвороба не відступила. Лише тоді виписав додому. Бо добре знає, що кожна людина хоче жити: молода вона чи стара.

На мою думку, стиль роботи лікаря Володимира Ковалюка відповідає заповітам батька світової медицини Гіппократа, котрий стверджував, що лікар має тепло і душевно ставитися до хворого, бо навіть його добре слово також лікує. Я неодноразово спостерігала, як тепло, уважно ставиться лікар Ковалюк до хворих у палаті, зокрема, і до мого старенького колеги.

Поруч із лікарем Володимиром Ковалюком трудиться також молодий уролог Володимир Святославович Панчина. Я спостерігала, як часто він ішов допомагати Володимирові Володимировичу проводити деякі процедури, очевидно, непрості. Такий творчий тандем. І так привітно звертався до хворих. І про нього люди також схвально відгукувалися.

Я рада, що познайомилась із цими гарними людьми. Від цього на душі тепліше. І дуже хочу, щоб з роками душі згаданих медиків не зачерствіли, а залишилися такими молодими, щирими, щоб рівень емпатії не знизився, щоб не відбулося емоційне вигорання (і професійне теж), не зникла чуйність.

Лікар Володимир Ковалюк буквально витягнув, урятував із лабет смерті такого важкохворого 93-річного чоловіка. Отже, без сумніву, професійний рівень цього лікаря надзвичайно високий. Його роботу треба ставити за приклад іншим, а його досвід – поширювати. Такі люди потрібні медицині і менше людей помиратиме. За такими людьми – майбутнє медицини. Без перебільшення. Бо світ чомусь став холодним, байдужим, не позбавлений жорстокості й агресії, а добра і розуму в ньому ой як бракує. Бо все матеріальне витіснило духовне. Майже все. На жаль.

Я від себе та від імені мого старенького колеги дякую батькам Володимира Володимировича Ковалюка за те, що подарували світові цю добру людину – народили, виховали і навчили робити добро. Шана Тобі, Лікарю від Бога!

Завершую цей лист-подяку словами видатного українського кінорежисера Олександра Довженка «Життя таке коротке – поспішайте творити добро». Бо лише Добро врятує світ.

Зі щирою вдячністю

Наталія ГРИЦАК,

жителька м. Надвірної.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!