Газета по-надвірнянськи
 

Сімдесяті роковини загибелі «Грома»

24 травня 2024, 10:05 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 315 переглядів

17 травня 1954 року на горі Березовачка біля с. Зелена Надвірнянського району був розсекречений один з останніх бункерів УПА на наших теренах – бункер «Грома».Тоді загинули командир 4-ої Військової Округи УПА-Захід «Говерля» – майор Микола Твердохліб «Грім» та його дружина Ольга Герасимович-Твердохліб.

Тієї зими 1953-1954 року у гірській криївці серед Ґорґанських розсипів перебували командир Микола Твердохліб «Грім», його дружина Ольга Герасимович, зв’язкова, секретар-друкарка Анна Попович «Ружа», курінний Лука Гринішак «Довбуш», хорунжий Михайло Зеленчук «Деркач», старший булавний Ярослав Обрубанський «Яркий». Прийшла весна. У травні «Довбуша», «Деркача» і «Яркого» Микола Твердо­хліб послав у терен за зв’язками. Ольга та Анна залишались з командиром у бункері.

Радянські каральні органи довгий час полювали на «Грома». Для його пошуків і ліквідації створили спеціальну оперативно-чекістську групу. 12 травня 1954 року у результаті агентурних заходів у с. Лоєва Надвірнянського району захопили Луку Гринішака «Довбуша».

Грім

Відправляючи побратимів на завдання, Микола Твердохліб мав з ними домовленість: якщо хтось з хлопців не повертається до бункера до 15 травня, то «Грім» має віддати наказ покинути сховок. Саме тому Лука Гринішак мужньо тримався на допитах 4 дні, а 15 травня, будучи певним, що у криївці уже нікого немає, розповів, де вона розташована. На світанку 17 травня опергрупа взяла з собою «Довбуша» та знайшла й оточила бункер, в якому все ще перебували сам Микола Твердохліб, його дружина Ольга та Анна Попович. «Грім» з якоїсь причини не віддав наказ покинути бункер, хоча Анна, передчуваючи недобре, декілька раз просила його про це.

Ось як про той день згадує сама пов­станка: «Мабуть перед самим світанком я мучено заснула і сняться мені чорти, ніби вони скачуть, гуляють по бункері і нас живцем закидають землею. Коли я з жахом прокинулася, то почула, що на горі щось стукає… Я встала, підійшла до виходу і коли виглянула, то побачила москаля, що ховається за галузами… Я зрозуміла: це кінець!.. Командир прокинувся і, глянувши на мене, побачив у руці пістолет – він усе зрозумів… Я подала йому вишиту сорочку, також подала пані Олі. Ці сорочки я вишивала їм обидвом як подарунок на Великдень, а довелося дарувати на смерть… Це був найважчий день у моєму житті… Нам чекісти позакривали люфти, куди заходило повітря в бункер, закрили дучку і кричать “Здавайтесь!”».

«Грім» сказав, що готовий вести переговори з начальником НКВС області полковником Костенком. Той перебував у відрядженні в Києві, тому прибув на Березовачку аж у другій половині дня. Пропозицію здатися Микола Твердо­хліб відкинув. Віддав Анні останній наказ: «Ви повинні бути живі і розповісти колись людям правду про все, що ви тут бачили і знаєте!». А сам, разом з дружиною, щоб не потрапити ворогам у руки, застрелився.

Анну Попович засудили до 25 років позбавлення волі, які потім замінили на 10 років таборів. Покарання відбувала у Кемеровській та Іркутській областях, а також Мордовії.Луку Гринішака розстріляли 13 вересня 1956 року у Києві.

Заступник голови Надвірнянської районної організації товариства «Меморіал», відомий дослідник національно-визвольної боротьби нашого краю Іван Кметюк у своїй книзі «Нескорені герої повстанської доби» присвятив розділ «Так боровся «Грім» – провідник ОУН Карпатського краю». З нього довідуємося, що восени 1943 року Микола Твердохліб, як член Станіславського обласного проводу ОУН «Грім», був залучений до організації та вишколу перших відділів УПА на теренах Станіславщини. У липні 1944 року «Грома» призначили командиром ВО «Говерля» і присвоїли звання хорунжого. Саме з приходом «Грома» пов’язаний новий етап розбудови округи впродовж літа-осені 1944-го. За вміле командування відділами ВО «Говерля» у боях за повстанську столицю Космач у січні 1945-го «Грома» відзначено Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а зголом Срібним Хрестом бойової заслуги 2-ї кляси.

Після загибелі Ярослава Мельника-«Роберта» протягом весни-літа 1947-го Микола Твердохліб-«Грім» тимчасово виконував обов’язки Провідника Карпатського крайового проводу ОУН.

Іван Кметюк, окрім відомої версії про загибель «Грома», наводить і таке свідчення: «17 травня 2004-го колишній повстанець Василь Момот-«Невмирущий» показував копію документа СБУ авторові цих рядків (Івану Кметюку – Ред.) і багатьом присутнім, серед яких і Анна Попович, де значилося, що «Грома» вилікували і пропонували співпрацю, на яку він не погодився. Його розстріляли у вересні 1956-го у Києві. На що Анна Попович сказала: «Чудеса можуть бути».

Із ліквідацією Провідника «Грома» організоване підпілля ОУН на теренах Карпатського краю фактично перестало існувати…

Шаною Миколі Твердохлібу стало те, що Братство ОУН-УПА Карпатського краю названо на честь «Грома».

Уляна Бошко,

зберігачка фондів

Музею історії Надвірнянщини.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!