Меморіальні таблиці Воїнам-Героям Володимирові Михайлюку і Дмитрові Дутці у Надвірнянському держлісгоспі

У вестибюлі адмінприміщення філії «Надвірнянське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 18 липня відкрили й освятили меморіальні дошки полеглим Воїнам-Героям, працівникам лісгоспу Володимирові Михайлюку і Дмитрові Дутці.

Директор філії Михайло Криворучко розповів про життєвий, трудовий і бойовий шлях своїх молодших колег по роботі, котрі у час російсько-української війни стали на захист територіальної незалежності України. Він запросив відкрити пам’ятні дошки дружину Володимира Михайлюка Ганну, маму Героя Оксану Іванівну і брата Тараса, а також дружину Воїна Дмитра Дутки Іванну та брата Олега і бабусю, ветеранку-пенсіонерку Надвірнянського лісокомбінату Марію Михайлівну Іванишин. Чин освячення провів отець-декан Надвірнянський УГКЦ Андрій Бакота.

Зі скромних життєписів Героїв-Захисників довідуємося, що Володимир Миколайович Михайлюк народився 28 липня 1993 року у с. Пасічна. Закінчив Надвірнянський коледж НТУ та Національний університет «Львівська політехніка». Проходив однорічну службу у ЗСУ. У період мобілізації пішов добровольцем на Східний фронт, де у липні-серпні 2014-го брав участь в АТО у Донецькій області, а з листопада 2014-го по лютий 2015-го – у Донецькій та Луганський областях визволяв Дебальцево та потрапив в оточення. У Надвірнянському держлісгоспі працював майстром лісу Пасічнянського лісництва з березня 2015-го. Здобув другу професійну освіту у Національному лісотехнічному університеті України. За свою працю заслужив високий авторитет і повагу в колективі. За мужність та героїзм, вагомий внесок у зміцнення обороноздатності України, самовідданість та високий професіоналізм під час бойових дій на сході України нагороджений Подякою Голови Державного агентства лісових ресурсів України, Грамотою та Іменним годинником начальника Івано-Франківського облуправління лісового і мисливського господарства, Почесною відзнакою «Оперативно-тактичне угрупування Луганськ», Грамотою Міністерства оборони України. Із лютого 2019-го перебував на військовій службі у ЗСУ за контрактом, прослужив від старшого солдата до молодшого лейтенанта. Закінчив Академію Сухопутних військ ЗСУ у Львові. Був командиром танкового взводу танкової роти 214-го спеціального штурмового батальйону. З дружиною Ганною виховували двох донечок. Героїчно загинув 1 серпня 2022 року при виконанні бойового завдання у селищі Зайцеве Бахмутського району Донецької області. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. У пам’яті рідних і колег Володимир залишиться прекрасною людиною, відповідальним фахівцем, щирим патріотом.

Дутка Дмитро Михайлович народився 27 квітня 1999 р. у с. Лісна Велесниця. Навчався у Верхньомайданській ЗОШ І-ІІ ст. та в Івано-Франківському Вищому художньому професійному училище № 3, здобувши спеціальність «Декоративно прикладне мистецтво. Різьба по дереву». Дмитро вів активне та різноманітне життя. У 16 років став членом УНСО як юніор, через 2 роки його прийняли у цю організацію. Працював у Надвірнянському держлісгоспі робітником на лісокультурних (лісогосподарських) роботах Надвірнянського лісництва. Був курсантом програми «Карпатський Легіон». Захоплювався спортом: інструктор і тренер з хортингу, кандидат у майстри спорту України з хортингу, наставник з базового фехтування. Молодіжний активіст, член громадської організації «Краєзнавчо-туристичний спортивний центр «Аркан Стихій», інструктор зі сплавів Дністром.

Під час проходження строкової військової служби у 2020 році Дмитро підписав контракт із ЗСУ і відтоді служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Під час повномасштабної війни пройшов навчання у Великій Британії. Після повернення його призначили командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу у своїй бригаді. Дмитро неодноразово відзначений медалями «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни», «За сприяння воєнній розвідці України» ІІ ступеня, повний кавалер ордена «За мужність» (у 2022 році отримав нагороди III і ІI ступеня, а вже посмертно – І ступеня). На війні Дмитро мав позивний «Лис», «Мітя». Був спритним, тихим, непомітним і винахідливим. Його майстерність на полі бою важко було не помітити. Також мав жагу до вдосконалення у військовій справі. Одружився після повернення з навчання у Великій Британії.

Дмитро розповідав своєму колишньому тренеру Сергію Демчуку, що йому пропонували продовжити службу в розвідці. «Він казав, що погодився на пропозицію. Мовляв, ось тільки виконає завдання й одразу поїде до нового підрозділу», – згадує Сергій Демчук. 9 січня 2023 року Дмитро Дутка дізнався, що його призначають у розвідку. Того ж дня він загинув від ворожого снаряду під час виконання бойового завдання, прикривши собою побратима й отримавши смертельне поранення поблизу села Григорівка на Донеччині.

…Сім’ї загиблих Героїв-Захисників постійно отримують допомогу та відчувають підтримку адміністрації (директор Михайло Криворучко) і профспілкової організації (голова Віталій Насадюк) Надвірнянського держлісгоспу. Меморіальні таблиці двом Воїнам-Героям виготовлені та встановлені за кошти профспілкової організації лісгоспу. Тепер працівники і відвідувачі офісного приміщення Надвірнянського держлісгоспу у його вестибюлі защораз вклонятимуться загиблим Воїнам-Героям, своїм колегам Володимиру Михайлюку і Дмитрові Дутці, висловлюючи свою вдячність та щиру молитву за їх героїчний подвиг.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».