У книзі – данина пам’яті і вдячності Воїну-Герою Олегу Гринішаку

27 вересня у Назавизівському ліцеї Надвірнянської міської ради відбулось вшанування пам’яті Воїна-Героя Олега Гринішака.

Захід розпочався хвилиною мовчання за загиблими Захисниками та спільною молитвою. Відбулася презентація документальної книги спогадів про Олега Гринішака «Мій блиск проб’є темряву, моє світло розжене морок» за загальною редакцією Світлани Лелик та Неоніли Струк.

Книга містить особисті спогади побратимів, рідних, учителів, друзів і односельчан про життєвий шлях Олега Гринішака, 21-річного Воїна, старшого солдата 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Це данина пам’яті і вдячності Воїну-Герою, який поклав своє юне життя за Україну, залишився для багатьох людей зразком патріота і людини із силою духу титана, яскравою, самобутньою особистістю.

Такими є сучасні вірні сини і доньки України, для яких гасло «Бог і Україна понад усе» стало законом життя. Книга ілюстрована світлинами із життя Олега Гринішака. Надрукована книга за сприяння підприємця-волонтера Василя Погоріленка, батька Юрія, брата Івана, бабусі Ольги, тітки Надії, родини, побратимів, друзів, авторсько-видавниче виконання Світлани Лелик, Неоніли Струк, Андрія Будника, Оксани Здор, Володимира Кушніренка, Алли Філоненко та ТОВ «Світ Успіху» (Київ).

Олег Гринішак («Бабай», «Гуцул») загинув 25 жовтня 2023 року поблизу села Кліщіївка, що на Донеччині, виконуючи бойове завдання. Через передчасну смерть матері 8-річний хлопчина надто швидко дорослішав і сприймав життя серйозно. Навчався у Надвірнянському ліцеї № 4 і Надвірнянському ПТУ № 11. У 2020-му став студентом факультету історії, політології та міжнародних відносин Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Згодом перевівся на заочну форму навчання, бо підписав контракт із 80-ю ОДШБ. З початку повномасштабного вторгнення воював на Миколаївщині. Нагороджений за час служби нагрудним знаком «Знак пошани», а посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У передмові книги мовиться: «Юнак, про якого написана ця книжка спогадів, понад усе любив Бога і Україну. Він загинув на полі жорстокої битви за свою Батьківщину, за її незалежність, бо саме такі, як Олег Гринішак, героїчні чоловіки і жінки, відразу стали до її оборони, коли навалою пішов ворог. В усі часи української історії з’являлися мужні постаті, непересічні особистості, які боронили українську державу, свій народ, жертвуючи своїм життям. Вільне життя у вільній країні є метою кожного волелюбного українського борця. Без таких героїв не може існувати нація, не може бути незалежною країна. Життєвим подвигом історичних героїчних постатей Олег захоплювався з дитячих років, читав про них книжки, вивчав історію України. У підлітковому та юнацькому віці приділяв багато уваги заняттям спортом. Він хотів мати глибокі знання і відмінну фізичну форму, щоб служити українському народу, готував себе до цього. Мав плани на майбутнє, але у час воєнної доби за покликом серця став на захист України.

Хай нагадуванням звучать для кожного слова, сказані Олегом Гринішаком на похоронах загиблого Воїна-односельця Ігоря Бакоти: «Пам’ятайте, якою ціною нам дається синє небо і жовте поле. Зробіть так, щоб пам’ять про нас ніколи не була забута для майбутніх поколінь».

Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович згадав, як зустрівся влітку 2023 року з батьком Юрієм із сином Олегом Гринішаками – воїнами-захисниками. І саме тоді відчув і зрозумів молодечий бойовий порив і патріотизм воїна Олега. Тому нині вклоняємося низько нашим Героям – Воїнам ЗСУ, схиляємо наші голови перед пам’яттю доньок і синів, які загинули за Україну, висловлюємо вдячність і співчуття їхнім рідним. Завжди молімося, борімося, діймо і єднаємося за кращої долі нашої України. Робимо все, що можемо для перемоги, для збереження пам’яті про Героїв. Вічна Честь і Слава Героям України!

Зі спогадами про Олега Гринішака виступив батько Юрій, родич Василь Погоріленко, директор Надвірнянського ліцею № 4 Роман Романишин, викладачка історії Надвірнянського ПТУ № 11 Мар’яна Когутяк, бойовий побратим Костянтин Сушириба, дівчина Олега Наталія Якубів, священник парафії с. Назавизів отець Василь Штангрет, офіцер, побратим батька Юрія Олексій Філатов, декан історичного факультету Прикарпатського університету Ігор Гурак, директор Назавизівського ліцею Мар’яна Старків.

У родинній хаті у Назавизові батько Юрій створив музей, в якому є Олегові речі – книги, прапори, Святе Письмо, з яким був до кінця (він мріяв стати священником), берці, форма, бронежилет, пробитий осколками.

Вслухаймося у слова Воїна-Героя Олега Гринішака: «Не можна ціле життя виправдовуватись тим, що ти слабкий. Якщо ти себе вважаєш слабким, чи ти є слабкий, то в цьому винен явно не Бог. Стань тоді сильним заради нього. Знайди в собі таку силу і хоробрість.»

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».