Після 30-місячного російського полону повернувся у рідну Білозорину Воїн Олександр Складановський

Пасічнянська громада, односельчани, вчителі та учні Білозоринської гімназії, керівники громади, рідні, близькі та друзі з синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами в неділю, 18 травня, в селі Білозорина біля Церкви Вознесіння Господа Господа нашого Ісуса Христа багатолюдно зустріли Воїна Олександра Складановського, який повернувся із 30-місячного російського полону.

До російсько-української війни житель села Білозорина Пасічнянської територіальної громади Олександр Складановський 14 років працював ковалем транспортного цеху ПАТ «Укрнафта». До лав Збройних Сил України Олександр Складановський долучився у лютому 2022 року. Служив на посаді механіка-водія у 63-й окремій механізованій бригаді, згодом у 60-й окремій механізованій бригаді. Із жовтня 2022 року його вважали зниклим безвісти після бою біля села П’ятихатки на Херсонщині. Майже 30 місяців Олександр провів у полоні, з якого повернувся 19 квітня 2025 року. Його звільнення відбулося у рамках чергового обміну, організованого Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими.

«Сину, Друже! Дякуємо за все. Дякуємо за те, що ми можемо тут стояти і молитися, дякуємо, що Ти гідно виконав той обов’язок Сина, Захисника! Пам’ятаємо, шануємо Тебе, любимо і молитися будемо за всіх наших Захисників, за їхнє видужання, за нашу Перемогу. Україна була, є і буде, завдячуючи таким як ти, і нашим Воїнам» – мовив у привітальному слові до Воїна Олександра настоятель Церкви Вознесіння Господа Господа нашого Ісуса Христа отець-мітрат Богдан Михайлина. Отець наголосив, що щира молитва до Господа матері Воїна, яка з часу його полону не пропустила ні однієї Служби Божої, та всіх парафіян храму сотворила чудо і мужній Захисник повернувся додому, до своєї родини.

Сільський голова Андрій Гунда, вітаючи Захисника Олександра з таким довгожданним поверненням до рідного дому, подарував військовослужбовцю ЗСУ Прапор Перемоги, який Воїн має розгорнути в час, коли ця війна завершиться такою довгожданною Перемогою українського народу над російським окупантом.

Олександр Складановський зі сльозами на очах подякував усім присутнім за теплу, щиру зустріч, на яку він не сподівався, та за терпіння, віру в Перемогу, за теплий прийом, за молитви. Воїн зізнався, що найперше задумав побудувати біля хати капличку за те, що лишився живим і повернувся додому, подякувати Богу, побути з просто з батьками – мамою Ганною та батьком Анатолієм і рідними, яких довго не бачив.

 Інф. Пасічнянської сільської ради.