У цьому непростому життєвому проміжку вмістилася доля – творча і каторжанська, неспокій, переживання, стрілецька січова звитяга, мужність, глибокий патріотизм і тонка щира любов до рідного краю, Ланчина й України поета, журналіста, редактора, Січового Стрільця, автора понад трьох десятків книг Юрія Андрійовича Шкрумеляка. Цим духом і тембрами душі пройнялася 25 квітня святкова академія (його ведучі – учителі Іванна Сенчук та Андрій Микитин) до його 130-річчя з дня народження у Ланчинському ліцеї, який уже три десятки літ носить ім’я Юрія Шкрумеляка.
Звуки трембіти, розповідь-легенда про таланти, передані Господом Україні, романтичні і задушевні відеокадри про Ланчин, його історію, навчальні і духовні заклади, працьовитих людей і щирі культурно-мистецькі блискітки вдячності і захоплення творчістю видатного земляка пронизували згадану академію. Бо й направду, гімн «Гей, соколята» на Шкрумелякові слова, виконані учнями ліцею під керівництвом учителя Василя Пнявчука, пісня «Столиця дитинства» дуету «Галичанка» Ланчинської музичної школи, танець «Ліхтарики» учнів 3-А класу під орудою Світлани Голіней та діалог «Хто ти, хлопчику такий?» цих учнів, сценка «Хлополюб» за оповіданням Шкрумеляка у виконанні учня Дем’яна Іваночка та вчителя Андрія Марчака, пісня «Питається вітер смерти» вокального ансамблю «Сонет» на чолі з Оксаною Гасько, сценки за віршами «Наша мати» (мама-вчителька Інна Гресько з дочкою-ученицею Соломією) та «Цвітка на могилі» (бібліотекар дорослої бібліотеки Любов Дутчак із сином та учнями ліцею), «Божа Мати у Пилата» (учні 9-Б класу під керівництвом Тетяни Климко), власний вірш «Наш Шкрумеляк» учениці Анни Балабан, пісня «Гей, соколи» у виконанні вчителів ліцею у супроводі скрипаля Василя Бакоти та баяніста Василя Пнявчука, розлогий майстерний спів юного таланта, учасника Гуцульського ансамблю Юрія Греська настроювали на глибоке і водночас якнайтонше сприйняття поетичного дару Юрія Шкрумеляка та вдячності йому нинішнього покоління земляків із Ланчина та доброго десятка гостей-краян з поза його меж.
Характерно, що в цьому році ми попри відзначення 130-річного життєвого ювілею маємо ще сумну 60-ту роковину смерті Поета Січового Стрілецтва (16 жовтня) та 110-річчя його творчої діяльності. Адже у газеті «Українське слово» (Відень) 29 грудня 1915 року вперше був надрукований вірш «За рядами ряди». А після кривавих боїв на Маківці Юрій Шкрумеляк написав вірш «Питається вітер смерти», до якого Михайло Гайворонський написав музику. Якщо у період довоєнних 1915-1945 років Юрій Шкрумеляк попри певні політичні утиски все таки зумів своїм талантом послужити українському народу й українському письменництву, то згодом від 1945-го до 1955-го довелося йому каратися за свою українськість і патріотизм письменника у Печорських комуно-більшовицьких таборах. Звичайно, що це лиховісне десятиліття позначилося на здоров’ї поета, а також на тональності його творчості останнього десятиріччя життя. Однак і досі письменницька, культурна, національна спільнота Галичини й України у великому боргу перед ним, бо ще є потреба видати і перевидати ряд його творів – прозових та поетичних.
Директор ліцею Тетяна Дикан, як ініціатор й організатор згаданої святкової академії разом з колегами-учителями та учнями, мовила про видатну постать славного земляка та гордість очолюваного педагогічного та учнівського колективу, якому згідно з постановою Кабміну України від 17 серпня 1995 року № 661 присвоєно ім’я Юрія Шкрумеляка. Вона висловила вдячність запрошеним гостям за участь у святковому заході і запропонувала створити у ліцеї музей Юрія Шкрумеляка, який згодом мав би набути статусу музею селища Ланчина і його територіальної громади.
Присутність селищного голови Надії Данилюк, завідувачки управлінням освіти і культури Ланчинської ТГ Ольги Білоус, директора Добротівської гімназії Любові Майструк підкреслювала єдність вшанування славного Земляка-Поета. Два лауреати премії імені Юрія Шкрумеляка Надвірнянської районної ради Роман Киселюк та Іван Андрушко цьогоріч стали лауреатами обласної Стефаниківської премії.
Дослідник творчості Шкрумеляка, його сусід, багаторічний директор Делятинської середньої школи № 1 Степан Голіней привернув увагу до віршів поета, які у багатьох випадках стали народними піснями, відзначив негатив штучного «ідеологічного» редагування творів у 1960-х роках, а заодно запропонував ланчинцям ширше і всебічніше повернутися і вшанувати постать кардинала УГКЦ, їхнього земляка Михайла Левицького. Майже ровесник Степана Голінея, як випускник Ланчинської школи у 1952 році, Іван Андрушко із Джурова у Снятинщині прочитав свого вірша, присвяченого славному поету та подарував для майбутнього музею свої книжки. Леся Диркавець-Пилип’юк розповіла про своє знайомство третьокласницею у 1964-му з Юрієм Шкрумеляком на творчому зльоті в Івано-Франківську, а також про свою 27-річну працю головного редактора відновленого нею дитячого журналу «Дзвіночок» (його видавав у Львові Юрій Шкрумеляк з листопада 1931-го по листопад 1939-го), який зараз тимчасово не виходить.
Щирим був виступ Заслуженого художника України, автора пам’ятника-погруддя Юрію Шкрумеляку у Ланчині Яреми Оленюка, який намалював портрет поета на честь його 70-річчя у 1965 році і який зараз відомий у більшості газетних та книжкових публікаціях. Свої теплі спогади і роздуми про письменницьку і життєву долю Шкрумеляка подарували у власних віршах членкині літстудії «Бистрінь» Марія Яновська і Ганна Дем’янчук, художник Василь Андрушко, заступник директора Ланчинської гімназії Лілія Щербатюк, поетеса-режисерка Іванна Мошура (Доля).
Багаторічна перша заступниця Надвірняської школи № 1 Галина Барткова з трепетом згадала, як десятирічною написала поему про нескорену Лесю Українку, з котрою ознайомила Юрія Шкрумеляка. Донині пам’ятає його теплі, щирі обійми і як передала йому зошит зі своїми віршами. І хоча відповіді-відгуку на них не отримала, але свого часу телефонували з Львівської наукової бібліотеки НАНУ ім. В. Стефаника і цікавились авторством переданого зшитка. Очевидно він знаходиться в архіві рукописів Юрія Шкрумеляка цієї бібліотеки. Галина Барткова закликала вірити у силу Божого милосердя, яке може вплинути на долю кожної людини. І саме це переконання послужило приводом для створення у Надвірній на її обійсті каплиці Божого милосердя, яку освятили отці трьох християнських конфесій. Власне висока духовність і віра у силу українського народу, на її думку, належить творчості Юрія Шкрумеляка.
Думаю, що сюрприз-несподіванка, якою порадували організатори святкової академії – імпровізоване голосове звернення-подяка Юрія Шкрумеляка своїм землякам на фоні свого портрета, ще раз нагадало духовну і патріотичну сув’язь нинішнього покоління Ланчина і нашого Карпатського краю зі своїм видатним поетом. А тематичний обшир виступів учасників академії заслуговує на окреме їх видання.
Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».
Версія для друку
520 переглядів
