«Народна Воля» – це все моє життя. Якщо газета живе, значить, вона потрібна людям». Так я зізнався у цьогорічному квітневому інтерв’ю Богдані Засідко, асистентці Івано-Франківського Центру журналістської солідарності у рамках інформаційного проєкту «Локальні медіа в умовах повномасштабної війни». І на нині, і на завтра це підтверджую. Перст долі все-таки вказав-прив’язав мене своєю притягальною силою до друкованого слова, до місцевої газети, навіть у нинішню сувору воєнну пору.
7 червня 1990 року вийшло у світ перше число першого демократичного часопису на теренах нашого краю «Вісник Надвірнянщини», засновником якого стала Надвірнянська районна рада. Із 1 січня 1991-го назву газети районна рада перейменувала на «Народну Волю». Ми були третіми серед аналогічних районних радівських демократичних видань Прикарпаття. Тож 7 червня нашій газеті виповнюється 35 років і я в ній стільки ж років головним редактором. За цей період вийшло 3 843 числа «Народної Волі».
Зупинюся на основних моментах. Редакційний колектив у 1990-1993 роках налічував 14-16 осіб. Тепер працює двоє. Також є позаштатні дописувачі. Серед них – член НСЖУ, завідувач Музею Марійки Підгірянки у с. Білі Ослави Василь Левицький, краєзнавці Іван Кметюк, Ігор Андруняк, Микола Сіщук. Особливо хочу відзначити нашого дописувача, 92-річного Степана Голінея, Соросівського учителя, багаторічного директора Делятинської школи № 1, голову осередку Конгресу Українських Націоналістів; Світлану Флис, старшого наукового співробітника Музею етнографії та екології Карпатського краю в м. Яремчі, Уляну Бошко, зберігачку фондів Музею історії Надвірнянщини. Згадані автори, здебільшого, готують історичні, краєзнавчі та публіцистичні матеріали, присвячені пам’ятним датам та історичним подіям. Характерно, що більшість їхніх рукописів-публікацій з’явилися після редагування на сторінках «Народної Волі» та увійшли в їхні власні авторські книги.
Від імені «Народної Волі» щиро вдячний за партнерські стосунки працівникам пресслужб Надвірнянської, Яремчанської, Пасічнянської, Ворохтянської, Поляницької і Делятинської територіальних громад – Олександрі Михайловській і Ользі Питлюк, Анастасії Мокій, членам НСЖУ Володимиру Питлюку і Соломії Юсипчук, а також Марії Маджарин та Лідії Процьків-Доцяк, Надвірнянської райдержадміністрації Надії Головінській і Людмилі Рудак, керівнику народної кінофотостудії «Трембіта» Надвірнянського центрального міського будинку культури м. Надвірної, члену НСЖУ Роману Глодану, Романові Бенюку, співзасновнику літстудії «Бистрінь», яка майже три десятиліття працювала при редакції нашої газети, а тепер стала самостійною громадською творчою організацією.
Немаловажну підтримку і розуміння у висвітленні їхньої діяльності маємо з Надвірнянською і Яремчанською міськими громадами, Пасічнянською, Поляницькою, Ворохтянською, Делятинською територіальними громадами. Тому висловлюю вдячність за нинішню і подальшу результативну співпрацю керівництву і депутатському корпусу згаданих громад, зокрема, Зіновію Андрійовичу і Тарасові Пекарському, Андрію Мироняку і Романові Якубовському, Андрію Гунді та Олексію Томину, Миколі Поляку та Наталії Гринюк, Олегові Дзем’юку (до речі, він – ще й секретар і член правління Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ), Богданові Клим’юку. У роки до початку функціонування у районі новостворених тергромад газета мала фінансову підтримку за висвітлення діяльності Надвірнянської районної ради і райдержадміністрації.
Редакція щиро вдячна за підтримку газети профспілковим комітетам ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і НГВУ «Надвірнанафтогаз», ПМП «Сана», підприємцям Андрію Карманському та Іванові Страхову, генеральному директорові ДП ВО «Карпати» Дмитрові Втерковському, управлінням освіти та культури і туризму Надвірнянської міської ради (керівники Тетяна Дзем’юк і Богдана Ковалюк), колективам Надвірнянських центральної міської публічної бібліотеки (Марта Кушнерчук і Тетяна Гавриленко) і міської бібліотеки для дітей та юнацтва імені Ірини Яцури (Юлія Пилипчук).
Доброю справою для нашої газети і місцевих видань Прикарпаття стало б якби Івано-Франківська обласна рада відповідно до звернення Івано-Франківської обласної спілки журналістів відновила галузеву програму «Мала преса» на фінансову підтримку друкованих місцевих видань.
Окрім випуску газети ми займались і видавничою діяльністю. Видавали та перевидавали різні книги – загалом добрих три десятки. Серед них – перевидання двох прозових книг «Великий день» і «Пізнє літо» нашого земляка із с. Красної, члена Спілки письменників України Василя Левицького, який у віці Ісуса – 33 роки трагічно загинув і покоїться на Львівській Личаківці. У це перевидання увійшла об’ємна фотовставка про молодого письменника-новеліста Стефаникової проби і три десятки спогадів про нього відомих письменників – Анатолія Дімарова, Романа Іваничука, Михайла Косіва, Григорія Сивоконя, Володимира Яворівського, Дмитра Герасимчука, Василя Ганущака, однокурсника Богдана Кучера й інших.
У своєрідній «Бібліотеці «Народної Волі» вийшли авторські книги, технічне редагування яких виконала редакція нашої газети, зокрема, Михайла Михальчука, Степана Писуляка, Романа Бенюка, Михайла Максим’юка, Вероніки Саврук, Світлани Ткачук, Емілії Гринішак (ветерана «Просвіти» і «Союзу українок»), народної майстрині Марії Мочарної з Лісної Тарновиці, а також тематичні ювілейні альманахи літстудії «Бистрінь», фотоальбоми Надвірнянського нафтопереробного заводу і НГВУ «Надвірнанафтогаз». Редакція «Народної Волі» сприяла випуску своїх газет-спецвипусків «Добровість» (с. Добротів), «Рідне село Білі Ослави», «Трембіта Зеленої» (газета сіл Зелена, Черник, максимець), місячника відділу освіти Надвірнянської РДА, «Пасічнянська ТГ: NEWS».
24 лютого 2022 року. Як повномасштабна війна позначилася на діяльності редакції? З початком повномасштабного вторгнення окупантів на територію нашої країни життя розділилося на «до» і «після». Це стосується і діяльності нашої редакції. У підшивці «Народної Волі» зберігається номер, який вийшов 25 лютого 2022 року. Як вдалося в перші дні повномасштабної війни віддрукувати газету? Добре пам’ятаю той злощасний день. Десь між четвертою і п’ятою годинами на світанку син повідомив, що над Івано-Франківськом чутно вибухи – почалась війна. Ми, незважаючи ні на що, зранку пішли на роботу. Черговий номер уже був зверстаний і готовий до друку. Одразу вирішили першу і другу сторінки замінити актуальною громадянською інформацією. Через інтернет почали збирати факти з офіційних джерел про ситуацію в країні, у нашому краї. Також додали рекомендації для жителів, як діяти у випадку сигналу «Повітряна тривога!». Поталанило, що колеги в друкарні теж працювали і черговий випуск «Народної Волі» вийшов вчасно – 25 лютого 2022 року. Щоправда, були певні проблеми з доставкою газети до передплатників.
Попри збільшення тарифів за передплату і доставку преси Укрпоштою наші передплатники отримували газету зі значним запізненням. Із 2024-го наша редакція відмовилася від послуг Укрпошти через її високі тарифи на передплату і неякісну доставку. Ми не маємо жодних претензій до працівників та керівництва Надвірнянського відділення Укрпошти. Ситуація з доставкою преси – це питання до керівництва Укрпошти. Адже місцеві листоноші, яким доводиться щодень долати десятки кілометрів у гірських умовах, не отримуючи адекватної зарплатні, стали заручниками керівництва Укрпошти. Наразі розповсюджуємо газету самотужки. Залучаємо місцеві громади, освітян, працівників бібліотек, релігійні громади, наших багаторічних друзів-розповсюджувачів і шанувальників, а також використовуємо особисті контакти. Таким чином, досягаємо наших передплатників.
«Народна Воля» має також свій сайт і Фейсбук-сторінку. Забезпечуємо розміщення електронного варіанту випуску газети. Майже 20 передплатників отримують електронну версію. Коли черговий номер «Народної Волі» виходить із друку, одразу надсилаємо його електронний варіант нашим читачам.
Інколи виникає питання, чи потрібна друкована преса у сучасному світі? З огляду на мої 35 років роботи головним редактором і майже півсотню років стажу в журналістиці – місцеві газети безумовно потрібні. Це підтверджує зараз і досвід наших як прифронтових районів, так і тилових. Волонтери часто передають нашу газету на фронт. Адже ми публікуємо розповіді про воїнів-захисників, волонтерів, про регулярні поїздки на передову з гуманітарною допомогою представників влади і громадських організацій.
На мою думку, ніша для друкованих видань ще не повністю закрита, незважаючи на значний розвиток телебачення, радіо і соціальних мереж. Особливо газети важливі для старшого покоління. Я навіть думаю, що для бійців, попри всі труднощі та важкі умови на фронті, мати газету чи книжку в руках – це важливо. Нелегко, звісно, але факт – газета є і вона живе. Якщо газета живе, значить, вона потрібна людям.
А ще газета, зокрема, і «Народна Воля», має ту перевагу, що пропонує публікації сучасною літературною державною українською мовою. Чого, на жаль, досить помітно не вистачає в електронних медіа і в соцмережах.
Настав час із вдячністю згадати безпосередніх творців – журналістів і працівників редакції «Народної Волі» за цей 35-річний відтинок: журналістів світлої пам’яті Василя Байляка, Василя Угринчука, Володимира Бориса. Творили часопис завідувачі відділами Орися Співак, Василь Івасюк, відповідальні секретарі Степан Писуляк, Микола Питлюк, Леся Дутчак, набір і верстку здійснювали Володимир Манівчук, Марія Накладюк, Назарій Гриджук, фотокореспондент Роман Глодан, коректори Іванна Басайчук та Ілона Павлюк, головні бухгалтери Гафія Струк і Валентина Тисячна.
Зі щиросердечною вдячністю через роки згадуємо тих краян, котрі своєю національною державницькою позицією відстоювали ідею і справу створення нашого часопису, світлої пам’яті надвірнянців – активістку товариства «Меморіал» Ангелину Теофілівну Вдовчин, голову районної ради першого демократичного скликання Дмитра Івановича Романишина, депутата обласної ради 1-го скликання Федора Михайловича Ковтуна, політкаторжанку Стефанію Миколаївну Климковецьку, а також просвітянку Марію Іванівну Ісопенко, голову виконкому Івано-Франківської обласної ради 1-го демократичного скликання Дмитра Васильовича Захарука.
Звичайно, у нинішню добу, сповнену боротьбою з російським агресором, висловлюємо величезну вдячність і повагу нашим героїчним ЗСУ, Захисникам і Захисницям, які своєю ратністю і бойовим досвідом заслуговують і творять надсучасний тип армії – європейської, навіть світової, як мілітарної сили – визвольної, переможної і надійного гаранта безпеки не лише України, але й Європи і світу попри усі ще дипломатичні та міждержавні непорозуміння. Яскравим свідченням потужної збройної сили стала надскладна спецоперація «Павутина» Служби Безпеки України 1 червня цього року, коли на відстані понад 1000 кілометрів знищено більше чотирьох десятків ворожих літаків і завдано шкоди окупантам на 7 мільярдів доларів США, а також третій підрив кримського моста. Це ще раз переконує, що Українські Збройні Сили вміють і можуть заставити російського окупанта задуматися чи варто йому й надалі ламати зуби об наш досвід сучасної війни і нашу мілітарну силу.
Принагідно звертаюся до тих, котрі хочуть стати журналістами. Раджу одне: дуже скрупульозно обдумати своє бажання-прагнення. Зараз є з ким із журналістів-практиків порадитися. Засумнівайтесь і висповідайтесь із величезною відповідальністю перед своєю совістю. Якщо пройдете таке очищення-роздуми і переважить бажання стати журналістом – без сумнівів ставайте у наші лави. Учіть і гризіть граніт чистоти української мови, історії, передусім, воєнної, оволодівайте сучасними інформаційними технологіями, старайтеся у своєму студентському житті бути на вістрі новинок і досвіду в світі інформації. Українська журналістика наших і завтрашніх днів потребує вашої молодечої відваги, таланту, навіть самопожертви голосити в Україні і світові правду про героїзм нашого народу і цінність Української Держави у сучасних умовах. Найголовніше – не боятися. Вірю у силу молодого журналістського поповнення. З Богом і з вірою в Україну!
У день нашого професійного свята – Дня журналіста та з нагоди 35-річчя газети «Народна Воля» напередодні величного свята Зіслання Святого Духа, як її незмінний керівник та секретар Надвірнянської первинної організації НСЖУ, щиро вітаю з цими дорогими для мене і моїх колег святковими датами-подіями, висловлюю вдячність усім, хто впродовж згаданих літ творив, підтримував, сприяв і зараз продовжує цю потрібну суспільну діяльність. Думка і заклик заглавної моєї редакторської статті «Мужаймося!..» у першому числі «Вісника Надвірнянщини» залишаються актуальними і сьогодні. Тримаймо разом міцно і надалі інформаційний фронт!
Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».
Версія для друку
472 переглядів
