4 серпня 2026 року в селі Мала Любаша Рівненської області віддав своє життя за Україну солдат КЛУБЧУК Богдан Олександрович, 15 жовтня 1997 року народження, житель міста Надвірна.
Богдан був військовослужбовцем, який без вагань став на захист України, її свободи, незалежності та кожного з нас. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок, відстоюючи рідну землю.
Важко знайти слова, які могли б втамувати біль рідних і близьких. У нашій громаді стало на одного Героя більше, але водночас — на одну родину більше, яка нестиме цей біль усе життя.
Схиляємо голову у глибокій пошані перед Захисником України.
Щиро співчуваємо рідним, близьким та друзям Богдана. Бажаю сил і мужності пережити цю непоправну втрату.
Світла та вічна пам’ять Герою, який віддав життя за Україну!
До Небесного Легіону відійшов Захисник України — старший солдат КРУЛЬ Василь Павлович, 15 вересня 1985 року народження, житель міста Надвірна.
Знову нестерпний біль втрати пронизує наші серця. На жаль, 06 серпня 2026 року Василь Павлович загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Приморське Василівського району Запорізької області, до останнього подиху захищаючи Україну та кожного з нас.
Василь був справжнім Воїном. Він завжди говорив, що краще померти Героєм, ніж жити на колінах. І, зробивши свій вибір, жодного разу не пошкодував про рішення стати на захист рідної землі.
Війна забирає найкращих — синів і чоловіків, батьків і братів, друзів та побратимів. Забирає тих, хто ще вчора мріяв про Перемогу, будував плани та чекав на зустріч із рідними.
Надвірнянська громада схиляє голови у глибокій скорботі. Розділяємо біль родини Василя Павловича та висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і побратимам Героя.
Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України Василю КРУЛЮ. Нехай Господь прийме душу Героя у Своїх Небесних оселях, а пам’ять про його мужність і жертовність назавжди залишиться у наших серцях.
До Небесного Легіону відійшов ще один мужній Захисник України — старший сержант СУХОРУЧКО Валентин Михайлович, 7 листопада 1972 року народження житель міста Надвірна.
Валентин Михайлович — інспектор прикордонної служби вищої категорії, начальник групи розвідки відділення управління другої прикордонної застави реактивних систем залпового вогню другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.
Серце Воїна перестало битися 14 серпня 2026 року внаслідок масової внутрішньої кровотечі.
Ще одна родина переживає невимовний біль, ще одна втрата залишає глибоку рану в серці нашої громади. Україна втратила свого Захисника, який до останнього залишався вірним військовій присязі та боронив рідну землю.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Валентина Михайловича, його друзям та побратимам.
Неможливо знайти слів, які могли б полегшити біль від такої втрати. У ці скорботні дні вся Надвірнянська громада схиляє голови в жалобі та розділяє ваше горе.
Герої не вмирають. Їхні імена назавжди залишаються в історії України, у пам’яті людей та в наших серцях. Пам’ять про мужність Валентина Михайловича житиме доти, доки житиме Україна.
Війна забрала ще одного мужнього Захисника України. Під час виконання бойового завдання загинув житель міста Надвірна, сержант КОСТЮЧЕНКО Сергій Миколайович, 03 жовтня 1976 року народження.
Сергій Миколайович став на захист рідної держави, не вагаючись ні на мить. Служив стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного відділення, сумлінно виконуючи свій військовий обов’язок та залишаючись вірним присязі до останнього подиху.
20 липня 2026 року, мужньо виконуючи бойове завдання із захисту України, її свободи та незалежності, Сергій загинув у місті Суми, Сумської області.
Він віддав найдорожче — власне життя, щоб кожен із нас мав можливість жити під мирним українським небом. Його подвиг назавжди залишиться у пам’яті громади та всієї України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам полеглого Героя. Нехай Господь дарує сили пережити цей нестерпний біль, а світла пам’ять про Сергія Миколайовича буде вічною.
Схиляємо голови у скорботі та молитві. Вічна пам’ять і слава Захиснику України!
Захищаючи Україну, до Небесного війська відійшов наш земляк, житель села Назавизів — солдат ЛУКАНЮК Василь Васильович, 10 листопада 1990 року народження, старший стрілець — вогнеметник 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону.
Василь загинув 19 жовтня 2025 року під час виконання обов’язків військової служби та бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності й територіальної цілісності України, в районі населеного пункту Шандриголове Краматорського району Донецької області внаслідок скиду з ворожого БПЛА.
Постановою про встановлення особи загиблого від 14 серпня 2026 року підтверджено особу нашого Захисника.
Довгі місяці Василь вважався зниклим безвісти. І сьогодні ця страшна звістка принесла рідним остаточну правду, але разом із нею — невимовний біль.
Василь був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. Мужньо й самовіддано боронив Україну, наше мирне небо, наше право жити у вільній державі. У його серці жила любов до Батьківщини, а в душі — сила, відвага, незламність і світло справжнього Воїна.
Йому було лише 34 роки.
Ще стільки мрій не здійснилося, стільки слів не було сказано, стільки щасливих митей залишилися не пережитими. Війна безжально забрала молоде життя, яке мало б продовжуватися — у родині, серед друзів, у рідному Назавизові.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким, друзям та побратимам Василя.
Жодні слова не здатні втамувати біль цієї страшної втрати. У ці скорботні дні вся Надвірнянська громада схиляє голови в жалобі та розділяє Ваше горе.
Пам’ять про Василя ЛУКАНЮКА назавжди житиме в наших серцях.
Захищаючи Україну, її свободу та незалежність, у боротьбі з російським агресором загинув наш земляк, житель села Красна — старший солдат Боднар Василь Васильович, 08 січня 1989 року народження.
Василь був оператором безпілотних літальних апаратів 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А5003.
Вірний Військовій присязі та Українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, 05 серпня 2026 року загинув у бою поблизу населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області.
Василь віддав найдорожче — своє життя — заради того, щоб ми жили.
За рідну землю. За свою сім’ю. За побратимів. За Україну.
Він був справжнім Воїном — мужнім, сильним і незламним. Людиною честі, яка не залишилася осторонь, коли Батьківщина покликала її на захист.
Його життєвий шлях обірвався надто рано — у 37 років.
Та пам’ять про Василя житиме значно довше за людське життя. Вона залишиться у серцях рідних, друзів, односельців, побратимів і всієї Надвірнянської громади.
Від імені всієї громади висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким, друзям та побратимам нашого Захисника.
Немає слів, які могли б втамувати біль цієї втрати. Нехай Господь прийме душу Героя у Своїх Небесних оселях, а рідним дасть сили пережити цю страшну годину.
Василь Боднар навіки залишиться у строю Небесного Війська. Вічна пам’ять і слава Герою України. Навіки – 37.
Захищаючи Україну, загинув наш земляк, уродженець села Парище — Андрусяк Богдан Васильович, 25 січня 1976 року народження.
Богдан назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав, щирою, доброю, усміхненою, жартівливою та працьовитою людиною — справжнім у всьому.
У 2023 році Богдан був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Мужньо та самовіддано виконував бойові завдання на Донецькому, Сумському та Херсонському напрямках.
8 серпня 2026 року в районі населеного пункту Тарасівка Дніпропетровської області Герой загинув, віддавши своє життя за Україну, за нашу свободу, за мирне майбутнє.
У Парищі у Богдана залишилися сестри, племінники, друзі… Люди, для яких ця втрата назавжди залишиться болючою раною.
Щиро співчуваємо рідним і близьким Героя. У ці важкі хвилини схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль непоправної втрати.
Чин похорону відбувся 17 серпня 2026 року в селі Залісся Чемеровецької територіальної громади Хмельницької області, де проживав Богдан.
Назавжди – 50… Назавжди у строю. Назавжди у нашій пам’яті.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Андрусяку Богдану Васильовичу.
Захищаючи Україну, загинув житель села Назавизів — розвідник-санітар 8-ї розвідувальної групи спеціального призначення 3-ї роти спеціального призначення 1-го загону спеціального призначення Гекманюк Андрій Сергійович, 7 грудня 2001 року народження.
На превеликий жаль, 13 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації, наш Захисник загинув у районі населеного пункту Костянтинопольське Покровського району Донецької області. Тривалий час Андрій вважався зниклим безвісти. І лише тепер, після проведення ідентифікації, його статус офіційно змінено на «загинув».
Неможливо знайти слів, які могли б полегшити біль рідних, які так довго чекали на повернення свого сина, брата, близької людини.
Висловлюємо щирі співчуття родині Андрія, його рідним і близьким, друзям та побратимам. У цей важкий час разом із Вами схиляємо голови у глибокій скорботі.
Андрій віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за нашу свободу, за мирне майбутнє. Вічна пам’ять і вічна слава Герою. Навіки 23.
У скорботі
Надвірнянський міський голова
Зіновій Андрійович.
Надвірнянська міська рада.
Назавизівський,
Краснянський
і Парищенський
старостинські округи.
Версія для друку
32 переглядів