Газета по-надвірнянськи
 

краяни-повстанці

Національно-визвольні змагання буремних 1940-1950 років закликали до великої жертовності десятки тисяч людей. У вирі революційної боротьби гартувалися патріотичні родини. Поварчуки із мальовничого гуцульського села Білі Ослави одні із таких. [Далі...]

«Кати криївку оточили,

Кричать: «Бандери, руки вверх!».

Хтось крикнув: «Слава Україні!

Ми не здамося. Краще – смерть!».

У ці дні пригадуємо сумний ювілей, коли 22 лютого 1952-го у селі Дзвиняч Богородчанського району обірвалося життя співця повстанської музи, визначної особистості руху опору, поета-воїна Марка Боєслава – Михайла Дяченка (псевдо «Гомін»). Він – член Української Головної Визвольної Ради, Крайовий провідник пропаганди ОУН, редактор підпільного журналу «Чорний Ліс» (1947-1850 рр.), публіцист, трибун і поет-лірик. За свою тяжку працю підпільної визвольної боротьби Марко Боєслав нагороджений Срібним Хрестом Бойової заслуги І ступеня. Загинув у розквіті життєвих і творчих сил у 42 роки. [Далі...]

У житті людського суспільства дуже часто буває, що діти йдуть дорогою своїх батьків. Вони стають політиками, підприємцями, вченими, військовими, через терни до зірок досягають нових вершин визнання. Ті, котрі вирішили присвятити своє життя боротьбі за кращу долю його народу, Держави, ризикують тим, що їхнє життя стає драматичним і трагічним. Дмитро Вітовський – один із них. Син лідера Революції, що увійшла в історію під назвою Листопадовий зрив 1918-го, у неповні 30 років закінчив свій земний шлях. Він – із когорти революціонерів, які прекрасно усвідомлювали, що шлях звільнення кожної нації густо скроплений кров’ю, нашої – так само. Кров’ю чужою і своєю, ворожою і рідною. [Далі...]

«Взявши в руки зброю, урочисто клянусь перед українським народом і Українською державою боротися за визволення України». Ці слова присяги стали сенсом життя молодих патріотів України. Один з них – Майджос Василь Дмитрович («Рись»). Його підпільне псевдо говорить саме за себе: сміливий, спритний, мужній. [Далі...]

У героїчному змагу у боротьбі за волю України, аналогів якої не знає історія, чимало родинних династій поклали свої життя на вівтар Незалежності. Родина Гуменюків із Білих Ослав – одна з таких. У сім’ї Миколи зростало троє синів: Юрко (народився у 1919-му), Петро (1921-й) та Іван (1923-й). Батько дякував у місцевій церкві, користувався авторитетом і повагою серед білоославчан, виховував дітей у християнському і національно-свідомому дусі. [Далі...]

Борець за волю України

Рубрика: краяни-повстанці, Свята | 13 жовтня 2016, 13:26 | Модератор | Версія для друку Версія для друку

Сподіваюся, вірш «Про хлопчика українця» Юрія Шкрумеляка актуальний і в наші дні. [Далі...]

Коломийська округа, незважаючи на втрати, яких вона зазнала у 1950-1951-х, коли загинули 202 повстанці, продовжувала активно діяти, мала розгалужену мережу агентів, які проживали легально, чотири друкарні, направляли агентів у східні області, а також надавали допомогу Буковині літературою і людьми.

[Далі...]

Софія Галєчко народилася 3 травня 1891 р. у місті Новий Сонч (тепер Польща). Єдина дитина у батьків. Батько працював поштовим урядовцем, мати давала приватні уроки. У Новому Сончі Софія Галєчко закінчує народну школу. Навчалась у Самбірській народній гімназії. [Далі...]

Не кожному українцю нині щастить дожити до пенсійного віку, не кажучи вже про довгожительство. А ось житель Цуцилова Дмитро Васильович Мельник якраз напередодні 25-ї річниці незалежності України зустрічає своє 90-ліття. Пройшовши майже століття, не розгубив життєвого оптимізму, блиску очей і посмішки на обличчі. На жаль, роки – не журавлі, не повертаються із вирію. А так хотілося б, щоб журавлині крила ніжно торкнулися і стерли сліди часу на обличчі, а інколи й у душі таких порядних людей, трудівників, самовідданих батьків як Дмитро Васильович Мельник. [Далі...]

«Активно розшукували» «Байденка» та інших агентів, які продалися органам. «Байденко» мав відновити зв’язок із районним провідником Богородчанщини «Соколом» (Микола Корж), якого планували використати для захоп­лення крайових провідників «Гомона» і «Грома, а також референта СБ Станіславівського окружного проводу ОУН «Жара» (Степана Гаврилюка). Внаслідок зради провідників різного рівня спочатку повністю розгромили Тлумацький і Станіславський надрайони. У червні 1951-го на нараді керівників Карпатського крайового проводу зробили спробу відновити надрайони та райони, призначили нових керівників у розгромлені надрайони. Та вже у серпні-вересні того ж року чекісти завдали нових втрат Надвірнянському надрайонному та окружному проводам ОУН. Про трагічні сторінки діяльності підпілля Станіславівської округи ОУН свідчить записка колишнього надрайонного провідника ОУН Станіславівщини Дмитра Найдича («Шварно») до крайового референта пропаганди ОУН Карпатського краю Михайла Дяченка. 5 серпня 1951-го на провокативному зв’язку схопили «Шварна», котрий погодився на співпрацю, сподіваючись, що, вступивши на цей шлях, він врятує багато невинного народу і деяких своїх друзів. [Далі...]