Цьогорічної весни виповниться вже три роки, як Ірина Валентинівна ТОДОРІВ очолила колектив комунального некомерційного підприємства (КНП) «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (ЦПМСД) Ланчинської селищної ради, створеного на базі Ланчинської міської поліклініки.

[Далі...]

Олександр-Олекса Васильович Буній народився 24 березня 1912 року (помер 24.12.1996 у Буенос-Айресі (Аргентина)) у сім’ї надвірнянця – вояка Української Галицької Армії (УГА) Бунія Василя, який загинув у «чотирикутнику смерті» у 1920 році. Мама Марія померла у молодому віці в 1924 році. Олесь та його сестра Ольга залишились круглими сиротами. Дядьки Йосип та Іван також стали січовими стрільцями, яких заарештувала польська влада. Діда і бабу Олеся так побили поляки, що через декілька років вони померли. Дядько Йосип втік із тюрми, перебрався до Люксембургу, де після тривалого лікування помер.

[Далі...]

У неділю, на свято Дмитрія, у Делятині відбулася поминальна панахида з нагоди 125-ї річниці від дня народження Осипа Васьківа (1895-1972 рр.) – художника, педагога, журналіста, а також   зустріч-присвята, на якій урочисто погасили персоніфіковану марку й іменний конверт (на світлині), виготовлені за ідеєю та консультацією Андрія Захарківа-Олійника, художнє оформлення Андрія Пилюха.

[Далі...]

Освітянин, історик, краєзнавець, заступник голови Надвірнянської районної організації Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, керівник органу місцевого самоврядування. Син фронтовика і племінник вояка УПА Івана Кметюка (боївки «Залізняка»). Ці переплетіння лише продовжили життєве коріння Івана Васильовича, яке, за його ж словами, переплелося і з Делятином, і з Добротовом. Він уточнює: – Хутір Облаз заснували родини Кметюків, Залозицьких, Меланюків і Сливінських. Ще мій прапрадід віддав свою землю дідові, а дідо – татові, коли в 1945-му повернувся з фронту й оженився. І батько мій збудував хатку і 1957-го із сім`єю переїхав у Добротів. Там я закінчив восьмирічку, потім – Ланчинську середню школу. [Далі...]

16 жовтня минула 55-а роковина відходу у Вічність поета Січового Стрілецтва

Ювілейні Дні народження та пам`ятні смерті Юрія Шкрумеляка (18 квітня – 125-річчя і 16 жовтня – 55-річчя) проходять малопомітно. Та я впевнений, що шанувальники творчості Співця Січового Стрілецтва Юрія Шкрумеляка – Юрзи-Мурзи – Івана Сорокатого при всіх цих незгодах щиро радіють, що такий талант, така літературна постать появилась в Україні, зокрема, у нашому Ланчині. Овіяні славою і духом Січових Стрільців та воїнів ОУН-УПА і їх звитягою сьогоднішні Герої України захищають територіальну цілісність України на східних рубежах і продовжують захищати її суверенітет. [Далі...]

Наш краянин, Соросівський учитель, делятинець Степан Голіней надіслав напередодні Франкових уродин оповідання-спогад з юних літ Івана Франка «Перша перемога» Юрія Шкрумеляка, як колишній його сусід по родинному Ланчину, яке пропонуємо читачам. [Далі...]

Михайло Мацялко: «Він мав своє призначення на землі, як і свій хрест. Йому вдалося реалізуватися на всі сто відсотків. Усe заспіване пасувало його душі, його серцю. Так, як Іванові личила вишиванка у «Соколах» до тих пісень Січових стрільців та УПА, навіть складно назвати ще когось подібного в українській естраді». [Далі...]

Трагічним для Анатолія Пащенка став тринадцятий рік роботи у полтавських «Краянах». 26 липня 1990 року філармонійним мікроавтобусом-«уазиком» керівник ансамблю разом із водієм поїхав до Києва по афіші. Старе авто поламалося, лиш виїхали зі столиці. Анатолій допомагав водієві у ремонті. Втомлені, поїхали на Полтаву. Був сильний туман…

[Далі...]

Дмитро Селепей (*1896+1935) – український лікар Надвірнянської повітової «Каси хорих», член товариства «Просвіта», засновник філії товариства «Відродження» та молодіжної патріотичної організації «Пласт» у Надвірнянщині у 1929 році, голова проводу футбольного клубу «Бескид».

[Далі...]

У цій невеликій за розміром статті мова йтиме не про відомого історичного діяча, а про звичайного вчителя, спортсмена, котрий у роки Другої світової війни став на захист майбутньої Української незалежної держави. [Далі...]