«Велике щастя – стрічати

теплоту молодих сердець…»

Усе, що з’являється у нашому житті, так чи інакше змінює його. А надто важливим є перше враження: те, як саме будь-яке явище закарбовується у наших серцях. В особливій мірі це стосується мистецтва і поезії, зокрема. Когось із майстрів слова ми не сприймаємо одразу і назавжди. Когось пропускаємо повз. А потім знаходимо, як дивовижне одкровення. А хтось уже з першого рядка стає великим та сильним захопленням, і вже одна лише мимовільна згадка про творчість чи самого автора дає відчуття причетності до вічності, до чогось великого і справжнього. Справжнього, як крила. [Далі...]

Літати не можна чекати. Вона впевнено кладе розділовий знак і починає свій творчий політ. Варто розуміти в який час. Шістдесяті: творча молодь прагне розімкнути жорсткі ідеологічні обійми та зламати систему бодай у сфері літератури і мистецтва. Культурний рух очолюють: Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Алла Горська, Опанас Заливаха, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко. Вони одностайні у прагненні творчої свободи, естетичної незалежності, пошуку унікальних образів та форм. [Далі...]

Учорашній 19-й березневий день став солідною і вагомою 90-літньою відмітиною для поетеси і письменниці, істинного Національного Голосу України Ліни КОСТЕНКО, яку по праву вважають і називають Совістю Нації. [Далі...]

Ліна Василівна Костенко – українська письменниця-шістдесятниця, поетеса, гідна дочка українського народу, велич нації.

Безумовний класик, чиї твори давно увійшли до навчальних програм.

Читаючи її поезію, відчуваю себе першокласницею…

Народу царствена душа

[Далі...]

[Далі...]

У часи лихоліть, найбільшої загрози для життя нації справжні митці завжди залишалися з народом, рятували український духовний космос, боролися зі зневірою, невмирущим теплом рідного слова зігрівали людські серця. І те, що сьогодні ми є народом, завдячуємо їм, українському слову, українській пісні та українському мистецтву.

[Далі...]

Молюся нашій пресвятій Покрові –

Бо лиш народи, явлені у Слові,

Достойно жити можуть на землі.

Ліна Костенко.

Мандрівний дяк із «Марусі Чурай» дуже стурбований, що життя українського народу слабко зафіксоване у Слові. Чому греки й римляни так добре знають свою історію, а ми – ні? Тому, що в них були Гомер і Геракліт. Богдан Хмельницький у «Берестечку» шкодує, що про переможні битви нічого не написано, гостро відчуває потребу народу мати своїх мислителів і поетів: [Далі...]

25 березня 1957-го у селі Красна Надвірнянського району народився Василь Юрійович Левицький – автор 34 новел та оповідань, що об’єднані у книгу «Великий день. Пізнє літо». Новели та оповідання.

[Далі...]

Комітет з Національної премії України ім. Тараса Шевченка оголосив лауреатів 2020 року. [Далі...]

«Минуле було оголошене недійсним.

Але минуле не зникає».

(Євген Сверстюк).

Дем’янчук Михайло Іванович – борець за незалежність та соборність Української держави, хорунжий Української Галицької Армії (УГА), засновник і перший голова «Пластприяту» в Міннеаполісі (США), член Українського Конгресового Комітету Америки (УККА).

[Далі...]